Роль нутритивної підтримки у запобіганні виникнення синдрому перетренованості у спортсменів та осіб, які займаються фітнесом

Abstract

У результаті аналізу теоретичних відомостей щодо синдрому перетренованості встановлено, що жодна з висунутих теорій походження синдрому не має достатньої наукової бази для визначення як єдино вірна. Цитокінова гіпотеза виникнення має найбільшу доказову базу відносно аргументації механізму впливу. Однак, необхідне проведення додаткових досліджень для підтвердження цієї гіпотези на практиці, що важко реалізувати з етичних міркувань безпеки здоровʼя учасників. Зважаючи на відсутність вичерпного розуміння першопричини виникнення синдрому, наразі його розглядають як наслідок екстремального нефункціонального перенапруження організму, що супроводжується тривалим зниженням працездатності, широкою варіативністю симптоматичних проявів з боку імунної, нервової, ендокринної систем та психічних розладів. Діагностика розладу є ускладненою через відсутність специфічних біомаркерів синдрому, що також повʼязано з невизначеною етіологією. Пацієнт має надати медичному працівнику змогу провести ретельний збір анамнезу та пройти через низку базових аналізів для визначення поточного стану організму. Діагноз синдром перетренованості встановлюється за наявності відповідної симптоматики розладу та відсутності інших патологій, які могли б пояснити погіршення стану спортсмена. Оскільки наразі не існує єдиного протоколу лікування синдрому, його призначення відбувається на розсуд медичного працівника з урахуванням анамнезу, біохімічних показників, вираженої симптоматики та супроводжується зменшенням фізичного навантаження з акцентом на пасивний відпочинок. Харчування є одним з ключових факторів, що може гальмувати розвиток окремої симптоматики синдрому перетренованості. Недостатня калорійність раціону, дисбаланс у співвідношенні макронутрієнтів, брак надходження вітамінів та мінералів, низький рівень гідратації та некоректно підібране спортивне харчування можуть посилювати симптоматику розладу як у контексті погіршення фізичної працездатності, так і психоемоційного стану спортсменів. За результатами проведеного дослідження, у 64% учасників були виявлені симптоми слабкості та емоційного вигорання, що корелювало з низьким надходження калорій з раціону харчування. Дефіцит вуглеводів асоціювався з розвитком відчуття хронічної втоми у 64% учасників та втрати концентрації у 45% осіб.