результатів
Знайти
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Ефективність засобів рухової активності в профілактиці стрес-асоційованих станів здобувачів вищої освіти в умовах воєнного часу
(Sport Science Spectrum, 2024) Бишевець Н.; Андрєєва О.; Шинкарук О.; Дутчак М.; Яковенко О.
Існують численні підтвердження сприятливої дії рухової активності на стрес-асоційовані стани здобувачів вищої освіти (стрес, тривога, ризик ПТСР). Утім, питання про те, які саме види рухової активності є оптимальними для них в умовах воєнних дій, залишається відкритим. Цей дослідницький проєкт покликаний заповнити прогалину в наукових знаннях та визначити види рухової активності, які можуть бути найбільш корисними для здобувачів вищої освіти в ускладнених умовах воєнного часу. Мета – оцінити вплив різних видів рухової активності (пригодницький туризм, ігрові види спорту та хореографія з елементами ментального фітнесу) на стрес-асоційовані стани (стрес, тривога, ризик посттравматичного синдрому (ПТСР)) українських здобувачів закладів вищої освіти (ЗВО) в умовах воєнного часу. Методи. Застосовано соціологічні, психодіагностичні методи дослідження, методи оцінювання рухової активності, моделювання та статистичний аналіз. Результати. Побудовано статистично значущі (p<0,05) моделі прогнозування стресу, тривоги та ризику ПТСР у здобувачів вищої освіти в умовах воєнного часу. Найменшу прогностичну здатність демонструвала модель прогнозування тривоги. Для прогнозування стресу важливими предикторами виявились: загальна оцінка психофізіологічного стану здобувачів освіти і кількість їх стрес-асоційованих станів. Установлено, що єдина модель, яка включала змінні, пов’язані з руховою активністю, є модель прогнозування в студентів ризику ПТСР. Ця ж модель демонструє і найбільшу якість (R2=0,316; F=9,082; p<0,05). Висновки. Проведене дослідження показало, що ризик розвитку ПТСР у здобувачів вищої освіти залежить від кількох факторів, зокрема рівня рухової активності, наявності шкідливих звичок та участі в пригодницькому туризмі. Студенти з більш високим рівнем рухової активності та без шкідливих звичок мають нижчий ризик розвитку ПТСР, а заняття пригодницьким туризмом посилює цей ефект. Перспективи дослідження. Результати дослідження слугуватимуть підґрунтям для розроблення практичних рекомендацій щодо використання різних видів рухової активності як ефективного засобу профілактики стрес-асоційованих станів здобувачів вищої освіти в умовах воєнного часу.
Вплив сумісності спортсменів на ефективність взаємодії в екіпажах у веслуванні академічному
(Sport Science Spectrum, 2024) Шинкарук О.; Яковенко О.
У сучасному спортивному світі, зокрема в академічному веслуванні, важливість розуміння та оптимізації сумісності між членами команди та екіпажів набуває особливої актуальності. Зростання міжнародної конкуренції та постійне прагнення до покращення спортивних результатів спонукають до застосування інноваційних методів тренувань та наукового підходу до підготовки спортсменів. Мета дослідження – оцінка впливу різних аспектів сумісності, а саме функціональної, технічної, психологічної та морфологічної, на ефективність взаємодії в екіпажах з веслування академічного. Методи дослідження: аналіз спеціальної наукової літератури та даних мережі Інтернет, практичного досвіду, експертне опитування, методи математичної статистики. Експертне опитування українських тренерів з веслування академічного дозволило визначити значущість аспектів сумісності для формування успішного екіпажу, а також вплив цих аспектів на загальну результативність команди. В дослідженні взяли участь 25 експертів. Результати. Результати дослідження показали, що функціональна (34 бали) та технічна (31 бал) сумісність мають найвищу значущість для успіху екіпажів у веслуванні академічному. Психологічна сумісність (45 балів) та морфологічні характеристики (60 балів) спортсменів також відіграють важливу роль у формуванні синергії команди. Аналіз додаткових даних виявив, що синхронізація рухів, однаковість технічних навичок та фізична готовність спортсменів справляють безпосередній вплив на час проходження дистанції та загальну продуктивність екіпажу. Психологічна стійкість та здатність до адаптації позитивно корелювали з ефективністю командної взаємодії під час змагань. Висновок. Дослідження підтвердило, що комплексний підхід до визначення сумісності в екіпажах веслування академічного, який включає оцінку психологічних, функціональних, технічних та морфологічних аспектів, є ключовим для підвищення ефективності командної роботи та досягнення кращих спортивних результатів.