Технічна підготовка легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей

Abstract

Актуальність. Рекордні результати й призові місця українських легкоатлетів Романа Щуренка та Олексія Лукашевича на Олімпіаді ХХVII у Сіднеї та на Чемпіонатах світу з легкої атлетики свідчать про високий фізичний потенціал українських спортсменів та про багатогранність спортивної науки. Невгамовний пошук резервів для вдосконалення технік тренування обумовлює зміцнення спортивного престижу нашої каїни. Разом з тим на часі потреба нових рекордів, досягнення вищих результатів на міжнародних спортивних змаганнях нашими атлетами у статусі лідерів у боротьбі за чемпіонський титул. У центрі уваги фахівців спортивної науки та заслужених тренерів України В.І. Бобровника [5, 6], О. К. Козлової [16, 17], А. В. Колота [19, 20], С. П. Совенка [48, 49] перебувають атлети-стрибуни, які досягли високих результатів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, тобто перебувають на вершині власного рухового потенціалу. Тренування на зазначеному етапі характеризуються найбільшою кількістю заходів, котрі сприяють активному протіканню адаптаційних процесів, оскільки організм атлета налаштований фізіологічно й психологічно на максимальну реалізацію індивідуальних можливостей [3, 4, 6, 29, 33]. Найбільш раціональна організація рухових дій на досліджуваному етапі має бути спрямована на змагальну вправу [3, 4]. Основною метою тренувальних заходів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей є підвищення результативності за рахунок якісних сторін системи спортивної підготовки. Попередні дослідження впливу обсягів тренувальної роботи й змагальної діяльності виявили, що результати або стабілізуються на рівні, або можуть бути трохи (5–10 %) підвищені або знижені [37]. Основне ж завдання етапу – знайти приховані резерви організму спортсмена 5 в різних сторонах його підготовленості (фізичною, технічно-тактичною|, психологічною) й забезпечити їх вияв у тренувальній і змаганні діяльності. Зростання результативності у такому легкоатлетичному виді як стрибка у довжину найвірогідніше саме на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, отож, визначення напрямків вдосконалення спортивної техніки на цьому важливому етапі продовжує залишатися актуальним. Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дослідження виконано відповідно до «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2021– 2025 рр.» Національного університету фізичного виховання і спорту України за темою 2.1 «Теоретико-методичні основи фізичної та технічної підготовки спортсменів на етапах багаторічного удосконалення (на прикладі легкої атлетики, зимових видів та велосипедного спорту)», № державної реєстрації 0121U108193. Мета роботи – удосконалення технічної підготовка легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, шляхом визначення складу та співвідношення засобів переважно різної спрямованості, що впливають на вдосконалення технічної майстерності. Завдання: 1. Вивчити загальні положення побудови тренувального процесу та технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей на основі аналізу науково-методичної літератури. 2. Виявити ефективні засоби технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.6 3. Обґрунтувати обсяг та співвідношення засобів різної переважної спрямованості, що впливають на вдосконалення технічної майстерності легкоатлетів, які спеціалізуються у стрибках у довжину, в річному циклі підготовки. Об’єкт дослідження. Технічна підготовка легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Предмет дослідження. Засоби технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; аналіз статистичних матеріалів виступів спортсменів на змаганнях; вивчення і узагальнення досвіду спортивної практики (анкетування тренерів, аналіз щоденників та матеріалів підготовки спортсменів); педагогічне спостереження; методи математичної статистики. Наукова новизна дослідження: роботи полягає в систематизації даних щодо структури та змісту тренувального процесу та технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, в річному циклі на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Виявлені ефективні засоби технічної підготовки, їх обсяги та місце в річному циклі легкоатлетів, які спеціалізуються в стрибках у довжину, на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей Практична значущість полягає в можливості використання теоретичних положень у практиці спортивного тренування. Фактичний матеріал, висновки, практичні рекомендації, отримані в результаті досліджень використовувалися в роботі з висококваліфікованими стрибунами в довжину.