Фізична терапія осіб після ендопротезування плечового суглоба

Abstract

1. Була розглянута та проаналізована анатомія та фізіологія плечового суглобу. Головка плечової кістки має сферичну форму – одна сторона суглоба. Інша – суглобова ямка лопатки, яка забезпечує великий об’єм руху, але зменшує стабільність плечового суглобу. Суглобова капсула прикріплюється навколо краю суглобової ямки і анатомічної шийки плечової кістки. Суглобова капсула покращує рухливість в суглобі. М’язи плечового суглобу, більш відомі як ротаторна манжета, мають вирішальне значення для плечового суглобу. Вони забезпечують стабільність та ротаційні рухи в суглобі. Також була розглянута анатомія сусідні суміжні структури, які можуть впливати на плечовий суглоб. Зокрема це – лопатка, ключиця та м’язи плечового поясу. Плечовий суглоб – найбільш рухливий суглоб в людському тілі. Цей суглоб відтворює рухи в фронтальній, сагітальній та вертикальній осі, а також може виконувати кругові рухи. Був проведений огляд наукової літературу щодо операції по встановленню плечового ендопротезу, видів плечових ендопротезів та їх особливостей. 2. В цьому розділі були розглянуті методи оцінювання пацієнтів з ендопротезом плечового суглобу. Зокрема рівень болю за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), рівень активного діапазону рухів (гоніометрія), сила м’язів плеча за допомогою мануально-м’язового тестування, а також активність повсякденного життя за допомогою шкали Бартел. Були проведене оцінювання пацієнта за цими тестами та шкалами, після чого розроблена індивідуальна програма реабілітаційного втручання. Отже, можна впевнено говорити, шо вищезгаданим метод оцінювання є гарним інструментом для визначення стану пацієнта та може використовуватися в період реабілітації, для контролю прогресії пацієнта. 3. Важливість втручань фізичного терапевта є надзвичайно важливим для пацієнтів з ендопротезом плечового суглобу. Було розроблено план втручань фізичного терапевта для кожного періоду післяопераційного відновлення після ендопротезування плечового суглобу. Був розглянутий та використовувався метод Мейтланд, якій покращує амплітуду руху суглобу та виконує боротьбу з контрактурами плечового суглобу. Результати використання цієї мануальної терапії мають гарні результати, що підтверджується доказовою літературою. Розроблений план кінезіотерапії. Терапевтичні вправи підбирались для покращення сили м’язів плеча, плечового поясу та спини. Особлива увага приділяється м’язам ротаторної манжети плеча. Ці вправи змінюються на більш складніші та з більшою вагою коли пацієнт переходить на новий етап реабілітації. Перед та після основного фізіотерапевтичного заняття пацієнту проводять масаж. Масаж виконує роль розслаблення м’язів. Особливе значення для повноцінного відновлення кінцівки має ерготерапія. Ерготерапевтичні заняття покликані пристосувати або навчити пацієнта виконувати повсякденні задачі, такі як одягання, прийом душу, харчування і т. п. Була розглянута доказова література кожного методу ребілітаційного втручання. Після кожного етапу який пацієнт проходив були проведені контрольні обстеження (після другого, третього етапів). Кожне нове обстеження показувало покращення результатів у пацієнта. Отже, розроблений план фізичної терапії має гарні терапевтичні результати, що підтверджується науково-доказовою базою.