Фізична терапія при коксартрозі у жінок після 40 років

Abstract

1. Аналіз сучасних літературних джерел підтверджує, що коксартроз залишається однією з найактуальніших медико-соціальних проблем. Захворювання охоплює до 5% ортопедичної патології та є значною причиною первинної інвалідності серед пацієнтів із патологіями кістково-м’язової системи, що становить 10,7% у загальній структурі. Рівень інвалідизації при коксартрозі залишається стабільно високим і не демонструє тенденції до зниження. 2. Незважаючи на зростання кількості пацієнтів із коксартрозом, у фізичній терапії недостатньо використовуються критерії реабілітаційного потенціалу. Це обмежує можливість своєчасного та ефективного проведення реабілітаційних заходів, що могло б сприяти зниженню рівня інвалідизації. Спрямованість фізичної терапії частіше базується на подоланні основних проявів захворювання: функціональних порушень кульшового суглоба та больового синдрому. При цьому майже не враховуються механізми прогресування коксартрозу, тобто нехтується патогенетична спрямованість підходів до фізичної терапії, зокрема, відсутнє врахування зв’язку функціональної недостатності ураженого суглоба з метаболічною активністю хрящової тканини та комплексом запальних реакцій. 3. Сукупність отриманих даних літератури і попередніх досліджень стали основою для розробки комплексної програми ФТ- втручань для пацієнток з коксартрозом в залежності від причинних факторів, характеру анатомічних змін та функціональних порушень у кульшовому суглобі і нижньої кінцівки в цілому, стадії захворювання, що дозволило обґрунтовано визначити оптимальний комплекс заходів індивідуальних програм ФТ-втручань. 4. Розроблений підхід продемонстрував переваги над стандартними програмами лікування. Пацієнтки, які проходили програму ФТ за авторською методикою, мали кращі показники відновлення функції кульшового суглоба та загального фізичного стану. Це доводить необхідність впровадження сучасних методик фізичної терапії, орієнтованих на функціональне відновлення. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на вдосконалення методичних підходів до фізичної терапії при коксартрозі. Перспективним є поглиблене теоретичне та практичне обґрунтування нових реабілітаційних методик. Важливо розробити персоналізовані протоколи лікування на основі патогенетично обґрунтованих підходів, що дозволить підвищити ефективність реабілітації та запобігти прогресуванню захворювання. 5. Запропонований підхід може стати основою для розробки індивідуалізованих програм фізичної терапії, які забезпечать кращі результати у відновленні функцій кульшового суглоба та покращенні якості життя пацієнтів із коксартрозом.