Сучасні тренди спеціальної фізичної підготовки в спортивному танці

Abstract

Емпіричні засади сталого розвитку фізичної підготовки спортсменів-танцюристів, які ґрунтуються на експертних дослідженнях виявили суттєві відмінності в розумінні сучасних тенденцій розвитку методики фізичної підготовки в якості системного компонента спеціальної підготовки спортсменів-танцюристів. Напрями сучасних досліджень базуються на дослідженні максимального споживання кисню (VO max), легеневої вентиляції (V ), видалення вуглекислого газу (VCO ), частоти серцевих скорочень (HR), концентрації лактату крові (La max) виявили потенційні вимоги реакції кардіореспіраторної системи (КРС) і енергозабезпечення спортсменів-танцюристів. Та розрахункових показників реакції VO , V /PaCO , V /VCO , V /VO , La 2E 2E 2E2 зареєстрованих в півфіналі і фіналі змагальної програми, які визначають характеристики швидкої кінетики, стійкого стану і компенсації втоми. Важливим чинником реалізації цього процесу є функціональні резерви сформовані на основі функцій, які забезпечують регуляцію і адаптації ні процеси в умовах фізіологічного напруження тренувальних і змагальних навантажень. Мова йде про певний системний розвиток нейродинамічних функцій, реактивних властивостей кардіореспіраторної систем і опорно рухового апарату. 1. Сформовано алгоритм, який визначає ефективність цього процесу складається з умовно визначених пошагових дій: Період розвитку функцій, які формують адаптаційний потенціал спортсменів, а саме – нейродинамічні функції, кардіореспіраторна систему, опорно-руховий апарат. 2. Період розвитку функцій, які формують енергетичний та спеціальний силовий потенціал спортсменів. 3. Реалізація першого і другого періоду розвиває межі функцій формує функціональний потенціал, який виступає в якості функціонального резерву протягом багаторічної професійної кар’єри спортсменів-танцюристів. Його реалізація сприяє формуванню високоспеціалізованої структури функціонального забезпечення змагальної діяльності.