Естетичне споглядання в «Гоміліях на Шестидення» Василія Великого

Abstract

Естетичні вчення візантійських мислителів – тема, малодосліджена у історико–естетичній науці. Мета статті полягає у аналізі особливостей описаного Василієм Великим у «Шестиденні» процесу споглядання краси світу. Найочевиднішим є споглядання чуттєвої краси світу у його зовнішніх формах. Споглядання краси чуттєвого світу у його цілісності та завершеності є наступним аспектом естетичного споглядання. Таке споглядання є вже не суто чуттєвим, а розумовим спогляданням–роздумом. Наступним аспектом є споглядання Бога у світі як художника та розумної причини світу. Загальними умовами другого та третього аспектів естетичного споглядання є доброчесне життя і наявність навички до розумового споглядання як особливого типу діяльності. Василій Великий звертає увагу на можливість досягнення єдності усіх трьох аспектів естетичного споглядання у єдиному акті. У довершеному естетичному спогляданні беруть участь і почуття, і розум, більше того, вони досягають гармонійної єдності.