Рівень рухової активності, самооцінки фізичної підготовленості та фізичної працездатності учнівської молоді у сучасному вимірі

Abstract

У статті поданорезультати оцінки рівня рухової активності, фізичної підготовленості, фізичної працездатності хлопців 13–14 років. Були застосовані такі методи та методики: теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури українських та зарубіжних авторів, фізіологічні методи дослідження (оцінка фізичної працездатності), методи оцінки рухової активності (методика Фремінгемського дослідження), самооцінка фізичної підготовленості (методика Є. Боченкової), методи математичної статистики. Встановлено, що більшість підлітків, які брали участь у дослідженні, не мають належного рівня рухової активності. Серед учасників нашого дослідження жодного з високим рівнем рухової активності не було відзначено. В той же час тільки 2 учасника (10 %) відносилися до осіб з дуже низьким рівнем рухової активності (менше 30 балів). 55 % мали низький рівень рухової активності (у середньому 34,5 бали), інші 35 % –середній рівень рухової активності, проте в основному знаходилися на нижній його межі (37 балів). Оцінка фізичної працездатності за показниками проби Руф’є показала такі результати: середня фізична працездатність була характерна для 35 % досліджуваних хлопців-підлітків, задовільна фізична працездатність була відмічена у 45 % хлопців 13–14 років, низька фізична працездатність була відмічена у 20 % досліджуваних. Завищений рівень самооцінки фізичної підготовленості спостерігався тільки у 5 %, висока самооцінка була притаманна 20 % учасників дослідження, у 65 % відмічено середній і у 10 % –низький рівень самооцінки. Недостатній рівень рухової активності, їх задовільна фізична працездатність та середній рівень самооцінки фізичної підготовленості зумовлює необхідність пошуку та обґрунтування доступних, дієвих, атрактивних, інноваційних підходів до залучення даного контингенту до регулярних занять фізичними вправами.