Abstract:
У вітчизняній науковій та публіцистичній літературі існує чимало інформації про мистецьку діяльність і творчу спадщину Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського. Колектив виник у 1937 р. за ініціативи хореографів Павла Вірського та Миколи Болотова. У 1940 р. творчий осередок було трансформовано у Державний ансамбль пісні і танцю, але у 1951 р. знов реорганізовано. Оновлений колектив очолив його засновник – П. Вірський, який керував художнім осередком продовж 1955–1975 років. У подальші десятиліття на чолі Державного ансамблю танцю УРСР постали: Олексій Гомон (1975–1976 рр.), Кім Василенко (1976–1977 рр.), Олександр Сегаль (1977–1980 рр.) та Мирослав Вантух
(з 1980 р. й до сьогодні). Упродовж цих років артисти, балетмейстери, педагоги
колективу проводили активну й копітку роботу, спрямовану на невпинне
удосконалення власного професійного рівня, динамічно впроваджували високі
сценічні стандарти на вітчизнянiй танцювальній сцені, поповнювали поточний
репертуар новими сценічними творами, популяризували українську
хореографічну культуру як у нашій державі, так і за кордоном.