Побудова програми фізичної реабілітації осіб із травматичним ураженням мозку, яка заснована на міжнародній класифікації функціонування

Abstract

Обґрунтовано та розроблено програму фізичної реабілітації, засновану на даних аналізу сучасного стану проблеми відновлення осіб, які перенесли черепно-мозкову травму, і на моделі Міжнародної класифікації функціонування обмеження життєдіяльності та здоров’я, ураховуючи основні її компоненти для кожної фази пізнього відновного періоду. Орієнтація на Міжнародну класифікацію функціонування під час побудови процесу фізичної реабілітації вже на етапі обстеження пацієнта дає змогу встановити відповідні, індивідуальні й адекватні цілі відновлювальних утручань та досягти головного принципу реабілітації – пацієнтоцентричності. Програма фізичної реабілітації складалась із трьох періодів. Тривалість кожного з них – 28 днів. Для кожної з трьох фаз відновлювальних утручань установлено цілі за трьома рівнями Міжнародної класифікації функціонування: функції тіла та структури, активність й участь. Для досягнення поставлених цілей запропоновано використання активних фізичних вправ, координаційних вправ для покращення статичного та динамічного балансу, кардіореспіраторного тренування, вправ для підвищення рівня когнітивних функцій, ходьби з різною швидкістю й дистанцією, функціонального та топографічного тренування. Вправи на певному етапі ускладнювалися додаванням другорядних завдань. Кардіореспіраторне тренування впроваджено на підставі наявних даних, які свідчать, що використання аеробних вправ покращує когнітивні функції осіб з ураженням центральної нервової системи. Розглянуто особливості експліцитної та імплітцидної форм засвоєння рухових навичок, а також визначено стратегії рухового навчання. Установлено переваги застосування саме імплітцидної форми засвоєння рухових навичок, яка, ґрунтуючись на механізмах нейропластичності, дає змогу досягти більш тривалих і стабільних результатів від тренування навичок функціональної незалежності та покращення соціальної взаємодії й, зі свого боку, підвищити рівень суб’єктивного благополуччя осіб із травматичним ураженням мозку