Abstract:
Досліджено різні трактування розуміння природи таланту. Визначено два підходи до ідентифікації таланту: 1) ґрунтується на позиції, що «природний талант» надійно детермінується вродженими генетично переданими арактеристиками і має вирішальне значення в досягненні досконалості в певній сфері; 2) специфічні таланти виникають на основі успадкованих здібностей у результаті впливу навколишнього середовища. Спірним питанням є ступінь і значущість впливу успадкованого фактора на майбутню актуалізацію таланту та середовища і виховання під час втілення виняткових здібностей і навичок. Пошук та розвиток таланту спортсмена повинен здійснюватися в процесі багаторічної підготовки систематично, багатоступінчасто, що пов’язано з високою надійністю прогнозів у дитячому віці відповідно до спортивних досягнень цих спортсменів у старшому віці. На етапах підготовки змінюється значущість різних властивостей і особливостей морфологічного і функціонального стану спортсмена, що визначають його обдарованість і перспективність до спортивного вдосконалення. Система тестування повинна відповідати завданням тренування на певному етапі багаторічної підготовки спортсменів; використання комплексного підходу в процесі відбору та орієнтації підготовки спортсменів з урахуванням різних сторін оцінювання їх можливостей дозволяє підвищити об’єктивність рекомендацій до їх перспективності. Спортивний талант – комплекс індивідуальних властивостей, ряд яких проявляється гетерохронно залежно від віку і спортивного стажу. Індивідуальні можливості спортивних досягнень і особистісні установки на їх реалізацію динамічні, змінюються як через природні особливості індивідуального розвитку, так і під впливом середовища. Ідентифікацію та розвиток спортивного таланту і спортивну орієнтацію необхідно здійснювати як поетапно поновлюваний процес.
