Core Indicators of Assessing Policy of European Countries on Validating Non-Formal and Informal Learning

Abstract

Визнання результатів неформальної та інформальної освіти набуває все більшої популярності як засіб, за допомогою якого все більше людей можуть збільшити свій особистісний потенціал та влаштуватися на роботу, бути включеним у життя суспільства та стати конкурентоспроможним на ринку праці. Кожна європейська країна має власну політику визнання результатів неформальної професійної освіти та механізми їх оцінювання. Натомість, Україна лише нещодавно розпочала практику визнання результатів неформальної освіти. Тому, метою публікації є дослідження ключових індикаторів, які використовуються в ЄС для «контролю, впровадження і подальшого використання» політики оцінювання результатів неформальної освіти. Відповідно, було використано такі методи дослідження: огляд літератури, аналіз, синтез, систематизація, описовий та прогностичний методи. Джерелами для дослідження стали документи організацій ЄС та їх статистичні звіти, що уможливило аналіз наявних індикаторів оцінювання сучасного стану професійної освіти. З‘ясовано, що у своїй звітності країни ЄС послуговуються 2 видами індикаторів: кількісними та якісними. Загалом, використовуються понад 140 індикаторів. Їх називають ідеальними, оскільки вони орієнтують на досягнення найкращих і найвищих показників. З поміж них, 36 вважаються ключовими, оскільки були обрані з урахуванням 3 чинників: доступності, привабливості та гнучкості; розвитку навичок і вимог ринку праці; загальних тенденцій зайнятості. Ключові індикатори було розглянуто стосовно первинної та подальшої професійної освіти та їх відношенню до Національних рамок кваліфікацій (НРК). Показано, що зв’язки між НРК та визнанням результатів неформальної освіти варіюються. Крім того, кваліфікації, отримані цим та традиційним шляхами, можуть відрізнятися за своєю цінністю. Також було окреслено перспективи подальших досліджень у цій царині.