Епістолярна спадщина як джерело вивчення повсякденного життя у другій половині 1940-х рр.

Abstract

Досліджено масив листів громадян УРСР у державні інституції, аналіз яких дозволив з’ясувати пересічне життя українців, їх духовний і матеріальний світ, потреби і проблеми, з якими вони зустрічалися в повсякденні. У перші повоєнні роки основним змістом епістолярії були прохання про повернення в Україну з евакуації. Натомість згодом зростає кількість анонімок у яких акцентується увага на розв’язання не стільки проблеми прохача, скільки на подолання певної соціальної проблеми, головним призвідником якої, часто виступає представник влади, частина тоталітарної системи. У вітчизняній історіографії подібні дослідження лише розпочинаються й поле історії повсякдення залишається неораним, що спонукає науковців до активної роботи. Відтак, новим для української історичної науки є використання мікроаналізу історичного життя пересічного громадянина УРСР. До наукового обігу введено нові архівні матеріали і теоретичні узагальнення про побут людей досліджуваного періоду, що дозволило говорити про типовість певних явищ.