Рівень експресії протеїнкінази PKD2 у злоякісних пухлинах шлунка корелює із розповсюдженістю пухлинного процесу

Abstract

Вступ. Протеїнкінази родини PKD задіяні в регуляції процесів проліферації та програмованої смерті клітин і активуються ростовими факторами при антигенній стимуляції та оксидативному стресі клітин, що зазвичай спостерігається при прогресуванні злоякісних новоутворень. У результаті експериментальних модельних досліджень раніше було отримано низку свідчень, що при раку шлунка (РШ) протеїнкіназа PKD1 виступає супресором, а PKD2 — промотором пухлинного росту (M. Kim et al., 2008; M. Shabelnik et al., 2011). Водночас ще не проведено трансляційні дослідження рівня експресії цих протеїнкіназ у первинних пухлинах шлунка з урахуванням агресивності пухлин та їхнього метастатичного потенціалу, а також розповсюдженості процесу. Мета: провести аналіз експресії PKD1 та PKD2 на рівні білка у зразках РШ та умовно нормальних тканинах шлунка з урахуванням розповсюдженості пухлинного процесу та перебігу захворювання. Об’єкт і методи. Операційний матеріал (первинні пухлини, умовно нормальна слизова оболонка шлунка тих самих хворих), морфологічні, біохімічні та статистичні методи. Результати. Дослідження експресії протеїнкіназ PKD1 та PKD2 на рівні білка були проведені на колекції парних зразків пухлин та умовно нормальної слизової оболонки шлунка з урахуванням розповсюдженості пухлинного процесу та перебігу захворювання. Показано, що рівень експресії PKD2 у злоякісних пухлинах шлунка є значно вищим за рівень експресії цієї кінази в умовно нормальній слизовій оболонці шлунка. Встановлено, що рівень експресії PKD2 у злоякісних пухлинах шлунка корелює із розповсюдженістю і стадією пухлинного процесу, зокрема з наявністю метастазів. У зразках аденокарцином IV стадії та перснеподібно-клітинного РШ виявлено найвищий рівень експресії PKD2. Найнижчий рівень експресії PKD2 визначено у зразках аденокарцином ІІ–ІІІ стадії без наявних уражень лімфатичних вузлів і метастазів. Однак аденокарциноми ІІ та ІІІ стадії, що не мали метастазів і пухлинних клітин у лімфатичних вузлах, експресували PKD1, але не PKD2. Висновки. Отримані результати свідчать, що рівень експресії PKD2 у злоякісних пухлинах шлунка корелює із розповсюдженістю пухлинного процесу, зокрема з наявністю метастазів. Високий рівень експресії PKD2 є характерним для розповсюдженого процесу, а саме за наявності метастазів і IV стадії захворювання, а відсутність експресії PKD2 у пухлинах відзначають при N0(1) M0 і II–III стадії без наявних уражень лімфатичних вузлів і метастазів. Таким чином, виявлення експресії PKD2 може бути використано як потенційний маркер для оцінки розповсюдженості процесу та перебігу захворювання. Роботу виконано за підтримки комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України «Фундаментальні основи молекулярних та клітинних біотехнологій» № 0110U005757.