Пухлино-асоційовані макрофаги, їх зв'язок з мікрооточенням та перебігом раку шлунка

Abstract

Вступ. Більшість прогресуючих солідних новоутворень активно інфільтровані пухлиноасоційованими макрофагами (ПАМ), які є однією з головних ознак запалення, пов’язаного з пухлиною. ПАМ характеризуються вираженою здатністю адаптуватися до гіпоксії. Гіпоксія може інгібувати їх мобільність, сприяючи накопиченню в гіпоксичних ділянках. При цьому відзначають супресію протипухлинної активності ПАМ і стимуляцію експресії ними пропухлинних факторів, ферментів, транкрипційних чинників. Разом з тим у помірно оксигенованих ділянках пухлини ПАМ можуть відігравати роль як негативних, так і позитивних регуляторів росту пухлини. Є дані про неоднозначність «поведінки» ПАМ залежно від мікрооточення пухлини. Мета: дослідити взаємозв’язки між кількістю ПАМ, рівнем гіпоксії, експресією HIF-1α, IL-10, щільністю мікросудин (ЩМС) і концентрацією активних форм матриксних металопротеїназ (ММП)-2 і -9 у пухлинній тканині, їхній зв’язок із клініко-патологічними характеристиками та виживаністю хворих на рак шлунка (РШ). Об’єкт і методи. Досліджено зразки пухлинної тканини (післяопераційний матеріал) 112 пацієнтів із первинним РШ (75 чоловіків, 37 жінок), яких розподілили за стадіями захворювання таким чином: 19 осіб — I, 32 — II, 34 — III, 27 — IV стадія. Усі пацієнти були проінформовані та дали згоду на дослідження. Імуногістохімічним методом з використанням відповідних МкАТ визначали наявність ПАМ (CD68+ клітин), IL-10+ клітин, HIF-1α+ клітин і ЩМС (CD34+ клітин). Рівень гіпоксії у пухлинній тканині визначали методом ядерно-магнітного резонансу. Концентрацію активних форм ММП-2 та -9 визначали методом зимографії в поліакриламідному гелі. Відповідно до медіани (23% CD68+ клітин) умовно виділяли велику та малу кількість ПАМ. Результати. В усіх досліджених зразках тканини РШ відмічено позитивну реакцію з МкАТ, специфічними до CD68 (2–63%). Значення медіани CD68+ клітин становило 23%. Виявлено, що в пухлинах із високим рівнем гіпоксії кількість ПАМ достовірно більша, ніж у пухлинах із помірним рівнем оксигенації (rho =0,8; p < 0,05). У пухлинах з «глибоким» рівнем гіпоксії у 70% хворих відзначено велику кількість ПАМ. Крім того, виявлено пряму кореляцію між кількістю HIF-1α+ клітин і ПАМ (rho = 0,3; p < 0,05). Отримані дані свідчать про те, що рівень ПАМ є високим саме в гіпоксичних пухлинах. Встановлено пряму залежність між кількістю ПАМ і експресією IL-10 (rho = 0,3; p < 0,05), ЩМС (rho = 0,3; p < 0,05), концентраціями активних форм ММП-2 (rho= 0,4; p < 0,05) і ММП-9 (rho = 0,5; p < 0,05). Кількість ПАМ у пухлинах при категоріях N1–2 та М1 достовірно більша, ніж при категоріях N0 та М0 відповідно. У пухлинах пацієнтів із IV стадією захворювання вміст ПАМ у 1,4 раза вищий, ніж у пухлинах I стадії. Тривалість життя хворих, у пухлинах яких виявлено велику кількість ПАМ, була значно меншою, порівняно з пацієнтами з малою кількістю ПАМ (оцінка за Капланом — Мейєром, log-rank test, χ2 = 15,49; р = 0,01). Ризик несприятливого перебігу захворювання в групі хворих з великою кількістю ПАМ у 2,5 раза вищий, ніж у пацієнтів з малою кількістю ПАМ. Висновки. Доведено участь ПАМ у процесах метастазування РШ, виявлено їхні зв’язки з факторами мікрооточення пухлини. ПАМ є незалежним прогностичним маркером у хворих на РШ. Визначення кількості ПАМ може бути використано для контролю перебігу захворювання.