Фізична терапія при push-синдромі і неглекті у осіб після гострого порушення мозкового кровообігу

Abstract

Проведене дослідження підтвердило важливість і ефективність розробки індивідуальних програм фізичної терапії для пацієнтів з push-синдромом та неглектом після ГПМК. На основі сучасних наукових даних та результатів практичного застосування методик були досягнуті такі висновки: 1. Теоретичне узагальнення: Аналіз сучасних підходів до фізичної терапії показав, що основними напрямками реабілітації є покращення рухових функцій, корекція постурального дисбалансу та стимуляція нейропластичності. Застосування комплексних програм, що враховують когнітивні та фізичні особливості пацієнтів, є ключовим для відновлення функціональної незалежності. 2. Практичне впровадження: Запропонована програма фізичної терапії показала свою ефективність у покращенні якості життя пацієнтів, зменшенні проявів push-синдрому та неглекту. Пацієнти, які пройшли індивідуально адаптовану програму, продемонстрували значне покращення у здатності до самостійного пересування, підтримання рівноваги та взаємодії із зовнішнім середовищем. 3. Індивідуалізація реабілітаційних заходів: Програма фізичної терапії, адаптована до індивідуальних потреб пацієнтів, дозволила ефективно врахувати рівень рухових порушень, когнітивний стан, вік та психологічні особливості кожного пацієнта. Використання сучасних технологій, таких як стабілоплатформи та роботизовані тренажери, значно підвищило результативність реабілітації. 4. Наукова значимість: Робота розширює розуміння патофізіологічних механізмів push-синдрому та неглекту, пропонуючи нові підходи до їх корекції. Результати дослідження сприяють вдосконаленню методик фізичної терапії, які можуть бути використані в практичній діяльності реабілітаційних центрів. 5. Перспективи подальших досліджень: Подальше вивчення впливу нейропластичності, інтеграція нових технологій (віртуальної реальності, робототехніки), а також розробка методик довготривалої реабілітації пацієнтів із важкими формами уражень є перспективними напрямками для майбутніх досліджень. Таким чином, результати магістерської роботи підтверджують доцільність комплексного підходу до фізичної терапії осіб з push-синдромом та неглектом, що сприяє відновленню їх функціональної незалежності, підвищенню якості життя та соціальної адаптації.