Генеза становлення системи фізичного виховання та спорту в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття: історико-правовий аналіз

Abstract

Наприкінці XIX – на початку XX ст. історія фізичного виховання в Україні демонструє складний і суперечливий процес. що супроводжувався ідеологічними суперечностями, пошуком ефективних моделей та інституційною трансформацією. Фізичне виховання вивчається у розрізі й на перетині різних наукових галузей: педагогіки, соціології, етнопедагогіки, права, медицини, історії, культурології тощо. Це ускладнює аналіз наукової спадщини, яка нерівномірно представляє розвиток фізичного виховання в окремих регіонах України. Значні труднощі пов‘язані з науковим інструментарієм, який, з одного боку, відповідає сучасним поняттям «фізична культура», «фізичне виховання», «фізкультурно-спортивна робота», а з іншого – зобов‘язує зважати на термінологічні традиції, що побутували у науково-методичній літературі на західноукраїнських теренах у минулому. Проблематика генези фізичного виховання в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття є ключовою для розуміння становлення сучасної спортивної системи та її правових засад. Саме цього періоду формується українська національна ідентичність, зростає роль громадських інституцій та об‘єднань, що використовували фізичну культуру як інструмент зміцнення нації, виховання молоді та підготовки до участі у державотворчих процесах. Осмислення історико-правових передумов розвитку спорту дозволяє виявити закономірності, актуальні для вдосконалення сучасної політики України у сфері фізичної культури, що особливо важливо в умовах сучасних викликів – воєнного стану, реформування галузі та інтеграції до європейського простору освіти і спорту.