Оздоровчі системи як складова фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку

Abstract

Здійснено теоретичний аналіз проблеми впровадження оздоровчих систем у фізичне виховання дітей дошкільного віку з метою їх оздоровлення. Науковцями підмічено, що для продуктивного вирішення оздоровчих завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку доцільно використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій. Використання сучасних технологій оздоровлення дітей набуває ефективності за певних умов, а саме: опанування педагогами таких технологій, у яких є рухові дії, що включають різні пропріорецептори та активізують в комплексі органи і системи організму дітей, їхні аналізатори та сприяють формуванню базових програмових рухових умінь і навичок, тобто – фізкультурній освіті; створення на заняттях з фізичної культури здоров’язбережувального середовища. Відомі оздоровчі системи умовно можна розділити на сучасні і традиційні. Зміст оздоровчих систем, як правило може складатися з блоків фізичних вправ, дихальних вправ, музичної терапії, танцювальних вправ, вправ на загартування тощо. успішній реалізації оздоровчої спрямованості уроків фізичної культури в сучасній школі сприятиме застосування оздоровчих систем. Метою усіх оздоровчих технологій є навчити дітей використовувати отримані знання в повсякденному житті та сформувати в них всі необхідні навички, уміння та знання щодо здорового способу життя. Оздоровчі системи сприяють покращенню якості педагогічного процесу, його модифікації, толерантності і гнучкості. У результаті дослідження окреслено проблеми, що пов’язані зі здоров’ям дітей, необхідність переорієнтації змісту методики занять на оздоровлювальний ефект та формування валеологічних навичок, а також розширення застосування оздоровчих систем у фізичному вихованні дітей закладів дошкільної освіти. Установлено та експериментальним шляхом підтверджено ефективність застосування оздоровчих систем у різних формах фізичного виховання дітей дошкільного віку. Наприкінці педагогічного експерименту покращення зазнали, як у дівчаток, так і у хлопчиків функціональні показники серцево-судинної (за ЧСС, АТ, функціональній пробі Мартіне-Кушелевського, коефіцієнтом витривалості, індекс функціональних змін за Р.М. Баєвським) та дихальної системи (пробами Штанге-Генчі, ЖЄЛ, індексом Скібінського). За станом фізичного здоров’я (методика Т.Ю. Круцевич) виявлено наприкінці дослідження позитивний парозподіл хлопчиків та дівчаток з більш низьких рівнів на більш високі.