Фізична терапія військовослужбовців молодого віку після ампутації гомілки

Abstract

1. Аналіз літератури підтверджує, що частота ушкоджень змінюється залежно від інтенсивності бойових дій та видів озброєнь. Відновлення після ампутації гомілки є складним процесом, що підтверджується тривалими термінами непрацездатності. Фізіотерапевтичне втручання має базуватися на сучасних міжнародних підходах до оцінки, прогнозування, планування та реалізації, враховуючи МКФ та індивідуальні потреби пацієнта. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробки алгоритму фізичної терапії, спрямованого на компенсацію або відновлення рухових функцій та соціальну адаптацію осіб після ампутації гомілки, враховуючи медичні та соціальні аспекти травми. 2. На основі наукової літератури та практичного досвіду фахівців розроблено алгоритм ФТ для військовослужбовців молодого віку після ампутації гомілки, враховуючи індивідуальні особливості пацієнтів та відновлення якості життя. Алгоритм включає послідовні етапи: оцінка функціонального стану, визначення цілей, планування фізіотерапевтичного втручання, вибір заходів відповідно до періодів ФТ, оцінка змін у стані пацієнта. Виділено три етапи відновлення: ранній післяопераційний період, підготовка до протезування, оволодіння постійним протезом, менеджмент виписки. 3. Основою алгоритму для пацієнтів основної групи (ОГ) були комплексні заходи ФТ (лікувальний і лімфодренажний масаж, терапевтичні вправи, тренажери системи прогресивних вправ, кінезіологічне тейпування, дзеркальна терапія), елементи ерготерапії, спрямовані на покращення якості життя, відновлення втрачених соціальних можливостей, поліпшення мобільності, сили, балансу та координації, а також на підготовку до використання протезів. Після повторного обстеження динаміка показників покращилася в обох групах (ОГ і КГ), але суттєві зміни відбулися у пацієнтів ОГ, які проходили курс ФТ за розробленим алгоритмом, порівняно з пацієнтами КГ, які відновлювалися за стандартною програмою військового госпіталю. Зокрема, відзначено зменшення болю в обох групах, але в ОГ больові відчуття зменшилися значно більше. Аналіз сили м’язів (електротензодинамометрія) виявив позитивні зміни в обох групах, але показник в КГ був менш виражений. 4. Застосування традиційної програми фізичної реабілітації у контрольній групі (КГ) забезпечило повне задоволення потреб у 75,3% випадків, часткове – у 8%, а у 16,7% випадків потреби постраждалих не були задоволені протягом усього періоду реабілітації. Натомість, використання запропонованого алгоритму фізичної терапії (ФТ) дозволило досягти позитивних результатів у 92,6% випадків та задовільних – у 7,4%, при цьому незадовільні результати були відсутні протягом усього курсу відновлення. На основі отриманих даних можна стверджувати, що розроблений алгоритм фізичної терапії забезпечує кращі результати реабілітації військовослужбовців після ампутації гомілки.