Фізична терапія осіб із дорсопатіями після декомпресивно-стабілізуючих оперативних втручань

Abstract

1. Основними патоморфологічними у розвитку больового синдрому та функціональних порушень є протрузія диска та нестабільність хребців. Крім того, важливу роль у розвитку патологічного процесу мають такі органічні зміни, як стеноз хребетного каналу або міжхребцевих отворів, кістково-хрящові розростання, порушення нормальних анатомічних співвідношень між суглобовими відростками та наявність вторинних артрозів суглобів хребта. Подані дані літератури свідчать про етіологічний, патогенетичний та клінічний поліморфізм дорсопатій, що необхідно враховувати при розробці стратегії та тактики реабілітаційних програм. 2. Хірургічне лікування клінічних проявів дорсопатії – це завершальний етап у лікуванні, воно є частиною комплексу лікувальних заходів. Післяопераційна ФТ стає ключовим елементом реабілітаційного процесу, спрямованим на посилення функціонального відновлення, управління болем і пом’якшення ризику подальших ускладнень. Дискусія щодо оптимального часу фізіотерапевтичного втручання після операції залишається невирішеною; зокрема, особливий інтерес становить те, чи починати ФТ негайно чи почекати кілька тижнів. 3. Представлений алгоритм фізіотерапевтичного втручання сприяє адекватному та ефективному вибору методів корекції, грунтувався на рекомендаціях щодо післяопераційної ФТ від Університету Огайо і тривав 6 місяців. За результатами проведеного експериментального дослідження з вивчення ефективності фізичної терапії осіб із дорсопатіями після декомпресивно-стабілізуючих оперативних втручань встановлено, що розроблений алгоритм ФТ показав клінічну ефективність за даними динаміки показників больових відчуттів, повсякденної активності, якості життя, мобільності поперекового відділу хребта та показників якості переміщення.