Фізична терапія осіб з радикулопатіями шийного відділу хребта

Abstract

1. Радикулопатія ШВХ є поширеною патологією, пік розвитку якої припадає на вік 40–50 років. Захворювання найчастіше зумовлене дегенеративно-дистрофічними змінами хребта (протрузії та грижі міжхребцевих дисків, остеофіти), що призводять до компресії нервових корінців. Клінічно це проявляється інтенсивним болем у ділянці шиї з іррадіацією в руку, парестезіями, зниженням м’язової сили та рефлексів, що в сукупності обмежує функціональні можливості пацієнтів. Для діагностики радикулопатії ШВХ застосовують клініконеврологічне обстеження та інструментальні методи (МРТ, КТ, ЕМГ), а лікування може бути консервативним або хірургічним. Сучасні підходи наголошують на пріоритетності комплексної консервативної терапії, ключовим компонентом якої є фізична терапія. 2. Вивчення особливостей фізичної терапії при радикулопатії ШВХ підтвердило її позитивний вплив на симптоматику та якість життя пацієнтів. Різноманітні засоби фізичної терапії (фізична терапія, тракційні методики, постізометрична релаксація, мануальна терапія тощо) спрямовані на зменшення больового синдрому, зняття корінцевої компресії, відновлення рухливості ШВХ та зміцнення м’язового корсету. Комплексне застосування цих методик дозволяє достовірно знизити інтенсивність болю та неврологічні прояви, прискорити відновлення втрачених функцій і, як наслідок, підвищити показники якості життя хворих. Отже, фізична терапія є ефективним базисом консервативного лікування, значно покращуючи функціональний стан пацієнтів. 3. Обґрунтовано ефективність використання різних методик фізичної терапії в реабілітації пацієнтів з радикулопатією ШВХ. Проведений аналіз літературних джерел і клінічного досвіду показав, що поєднання кількох підходів (фізична терапія, механічна тракція, мобілізаційні техніки, фізіотерапевтичні процедури) має синергічний ефект. Зокрема, дозована механічна тракція та мануальні техніки допомагають усунути компресію нервових структур і зменшити біль, а фізична терапія відновлює м’язову силу, координацію та гнучкість. Інтеграція різнопланових засобів у єдиний курс реабілітації дозволила максимально повно вплинути на основні прояви захворювання, що забезпечило всебічне покращення стану пацієнтів. 4. Розроблено комплексну програму фізичної терапії для хворих із радикулопатією ШВХ та підтверджено її результативність. Програма містила поетапний план реабілітації (гостра, підгостра та хронічна фази) із чітко визначеними цілями за SMART форматом. У комплексі використовувалися сучасні методики: фізична терапія (вправи на мобілізацію та стабілізацію ШВХ, зміцнення м’язів верхнього плечового поясу), механічна тракція та мануальні техніки для зменшення компресії корінців, постізометрична релаксація для зняття м’язової напруги, навчання правильним позам і руховим навичкам у побуті. Застосування розробленої програми протягом 12-тижневого курсу реабілітації показало високу ефективність: у всіх пацієнтів спостерігалася позитивна динаміка клінічного стану без ускладнень чи побічних ефектів, що свідчить про безпечність та доцільність впровадження даного комплексу в практику. 5. Оцінка впливу впровадженої програми фізичної терапії засвідчила суттєве покращення функціонального стану та якості життя пацієнтів з радикулопатією ШВХ. Після завершення курсу лікування інтенсивність болю за ВАШ зменшилася більш ніж утричі (з 6,7 ± 1,4 до 2,3 ± 1,2 бала), рівень функціональної неспроможності за NDI знизився з 45 ± 15% до 18 ± 10%, що відповідає переходу від помірного до мінімального дефіциту. Відзначено зростання м’язової сили ВК: силові показники хвата кисті підвищилися в середньому з 26 ± 5 до 34 ± 6 кг, а за даними ММТ м’язова сила покращилася з 3,0 до 5,0 балів. Функціональна спроможність рук також значно зросла. ULFI збільшився на 25 пунктів – із 55 ± 15 до 80 ± 10 балів, що відображає повернення здатності виконувати повсякденні дії без суттєвих труднощів. Якість життя пацієнтів достовірно підвищилася за всіма доменами SF-36: фізичне функціонування, рольові обмеження та показники психоемоційного здоров’я зросли в середньому на 20–30 балів. У цілому, впровадження комплексної програми фізичної терапії забезпечило виражене зменшення болю, відновлення втрачених функцій та поліпшення фізичного і психологічного благополуччя пацієнтів, що підтверджує її високу ефективність у реабілітації хворих із радикулопатією ШВХ.