результатів
Знайти
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Оцінювання ефективності комплексної програми фізичної терапії в пацієнтів після хірургічного лікування розриву ахіллового сухожилля
(Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики, 2020) Дорошенко Е. Ю.; Ніканоров О. К.; Ляхова І. М.; Черненко О. Є.; Гурєєва А. М.; Глухих В. І.; Польський С. Г.; Сазанова І. О.; Сиром’ятников М. М.
Мета роботи – оцінити ефективність комплексної програми фізичної терапії в пацієнтів після відновлення ахіллового сухожилля хірургічними методами.
Матеріали та методи. Контингент дослідження – 58 пацієнтів віком 34–57 років: 39 (67,24 %) – чоловіки, 19 (32,76 %) – жінки.
Обстеженим необхідне відновлення ахіллового сухожилля за допомогою оперативного хірургічного втручання. З пацієнтів сформували дві групи: основну (ОГ, n = 29) і контрольну (КГ, n = 29).
Методи дослідження: аналіз фахової літератури та наукових видань, що представлені в мережі Internet; експериментальні
дослідження констатувальної та формувальної спрямованості, педагогічне спостереження; гоніометрія, плантодинамометрія, модифікований тест Ромберга; методи математичної статистики.
Результати. Кут плантарної флексії після оперативного втручання кращий (р < 0,01) в пацієнтів ОГ порівняно з показниками пацієнтів КГ (4 тиждень): 29,1 ± 1,19°, 28,1 ± 1,13° відповідно. Але статистично вірогідні розбіжності між пацієнтами ОГ і КГ під час подальших вимірювань не встановили (p > 0,05). Відсоткові значення розподілу навантаження на оперовану кінцівку
покращилися до часу підсумкового вимірювання (16 тижнів), що вплинуло на зниження різниці за розподілом навантаження на кінцівки до 9,20 ± 3,09 % в пацієнтів ОГ, до 14,60 ± 2,98 % в пацієнтів КГ (Me (25 %; 75 %) – 8 (6; 12) % і 16 (12; 18) % відповідно). Показники підсумкового виконання тесту Ромберга вірогідно кращі в пацієнтів ОГ і становили 11,4 ± 2,13 с, що на
2,5 с краще, ніж у пацієнтів КГ (р < 0,01).
Висновки. Для відновлення динамічних характеристик плантарної флексії використали вправи адаптивного фізичного виховання та коригувальної гімнастики, різновиди ходи, вправи з м’ячами, заняття на велотренажері, степ-платформах; застосували гідротерапевтичні вправи, фізіотерапевтичні методи і масаж, хворі користувалися ортопедичним взуттям. Комплексна програма, яку запропонували, ефективна, її можна використовувати у процесі фізичної терапії хворих із діагнозом розрив ахіллового сухожилля після хірургічного втручання.
Засоби фізичної терапії у відновленні рухової функції верхньої кінцівки при тунельних синдромах плечового сплетення
(Молодіжний науковий вісник, 2020) Одинець Т.; Баннікова Р.; Брушко В.
Актуальність. У статті схарактеризовано основні засоби фізичної терапії за тунельних невропатій плечового сплетення. Зазначено, що компресійні ураження плечового сплетення трапляються не так часто, порівняно з іншими тунельними невропатіями верхньої кінцівки, проте спричиняють значні порушення рухливості та зниження працездатності верхньої кінцівки. Актуальним є комплексний підхід до вибору фізіотерапевтичних утручань, спрямованих на відновлення функції верхньої кінцівки в проксимальному відділі.
Мета роботи – аналіз та узагальнення даних щодо застосування засобів фізичної терапії за тунельних синдромів плечового сплетення. Методи дослідження – аналіз, синтез й узагальнення даних науково-методичної літератури та інтернет-джерел. Результати дослідження. Зазначено, що для ефективного лікування й реабілітації осіб із тунельними синдромами потрібно зрозуміти причину та механізми виникнення компресії й застосувати комплексний підхід до терапії. Одним із важливих умов одужання або досягнення тривалої ремісії є виключення стереотипних рухів, які сприяли здавлюванню судинно-нервового пучка. На основі аналізу літературних джерел виявлено, що в комплекс реабілітаційних заходів за невропатій плечового сплетення включають мобілізацію нервових стовбурів із використанням нейродинамічних технік ковзання та розтягування, корекцію емоційного стану, навчання пацієнтів оптимального діафрагмального дихання, відновлення оптимальної пози й біомеханіки шийного відділу хребта та плечового пояса, медикаментозну терапію. Підкреслено, що важливими в реабілітації пацієнтів із тунельними синдромами плечового сплетення є
застосування гідрокінезотерапії та плавання для відновлення активних рухів у плечовому суглобі. Відзначено, що за наявності синдрому подвійного здавлювання потрібно впливати на всіх рівнях ураження аксональних транспортних систем, у тому числі на вертебральному, зв’язку з чим застосовують мануальну терапію в шийному відділі хребта, що впливає на механізм гіперфіксації нерва шляхом ослаблення вираженості рубцевоспайкового процесу в тунелі. Наголошено, що суперечливим є питання застосування акупунктури й акупресури (точкового масажу), грязьових аплікацій за невропатій плечового сплетення. Проте прихильники консервативної практики рекомендують поєднувати загальні принципи лікування з локальними впливами. Висновки. Вивчення арсеналу засобів фізичної терапії, які можуть застосовуватися за тунельних невропатій плечового сплетення, є актуальним питанням з огляду на значущість проблеми та вплив на рухову функцію ураженої верхньої кінцівки. Засоби фізичної терапії є невід’ємною частиною консервативного лікування пацієнтів із цією патологією, оскільки сприяють відновленню рухливості в плечовому суглобі, дають змогу поліпшити результати лікування, зменшити кількість ускладнень та покращити якість життя пацієнтів.