Методика розвитку координаційних здібностей учнів основної школи у процесі занять баскетболом

Abstract

Стан та рівень фізичної підготовленості учнів основної школи є предметом серйозної стурбованості фахівців, на думку яких, сучасна система фізичного виховання школярів не забезпечує належного рівня їх фізичної та інтелектуальної підготовленості, необхідної їм у забезпеченні реальних конкурентних переваг на ринку праці та у подальшій професійній діяльності. На це вказують публікації у періодичних та наукових виданнях (В.Г. Арефьєв, 2013; А.А. Баранов, 2008; Т.Ю. Круцевич, Н.Є. Пангєлова, 2014 та ін.). Національна доктрина розвитку освіти вказує на необхідність використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного вдосконалення для збереження здоров'я громадян як найбільшої суспільної цінності. Одним із перспективних напрямів вдосконалення системи фізичного виховання у загальноосвітній школі є пошук і наукове обґрунтування ефективних засобів та методів розвитку рухових якостей, особливо координаційних здібностей дітей (Б. А. Ашмарін, 1990; В.І. Лях, 2006; Л. Д. Назаренко, 2003; Н. Ф. Чупрун, 2010). Дослідження з проблеми розвитку координаційних здібностей у дітей (Л. В. Волков, 2010; В. І. Лях, 2005; Т. В. Скалій, 2006; О.В. Тимошенко, 1999; Н. Ф. Чупрун, 2013 та інші) свідчать, що саме в період 7-12 років формується координаційний базис людини, для чого є фізіологічні та психологічні передумови Тому у системі фізичної підготовки школярів особливе місце належить розвитку та вдосконаленню координаційних здібностей, які відіграють ключову роль у процесі оволодіння людиною руховими навичками, розвитком необхідних кожній сучасній людині фізичних якостей – сили, швидкості, спритності і точності рухів, їх раціональності, тощо (В. І.Лях, 2006; Л. П. Сергієнко, 2001; Р. В. Чопик, 2012). Спортивні ігри можна з упевненістю назвати універсальним засобом фізичного виховання для всіх категорій населення – за їх допомогою досягається формування основ фізичної культури людини й підвищуються ресурси здоров’я (Ю. Д. Железняк 2004; Ю. Н. Клещев, 2010). Ефективність спортивних ігор у сприянні гармонійному розвитку учня визначаються різними факторами, основними з яких є: специфіка виконання рухових дій; різнобічний вплив на організм, розвиток фізичних якостей і засвоєння життєво важливих рухових навичок; доступність для дітей та підлітків із різним рівнем фізичної підготовленості (рівень фізичного навантаження можна регулювати у широкому діапазоні – від незначного на заняттях з оздоровчою спрямованістю до гранично припустимого фізичного і психічного навантаження на рівні спорту вищих досягнень), створення позитивного емоційного фону на заняттях з пріоритетним використанням вправ з баскетболу та ін.