Антеролатеральна зв`язка як важливий елемент ротаційної стабільності колінного суглоба. Потенціал ультрасонографічного дослідження

Abstract

Антеролатеральна зв’язка (АЛЗ) колінного суглоба згідно із сьогоднішніми уявленнями – важливий стабілізатор колінного суглоба щодо внутрішньої ротації гомілки, який вперше був описаний ще Segond, але сучасну назву отримав у 2007 році завдяки праці E.L. Vieira та ін. (2007). Ушкодження АЛЗ супроводжують більше половини розривів передньої хрестоподібної зв’язки та мають зв’язок з ушкодженням латерального меніска. Уявлення про анатомію, функцію, сучасні можливості візуалізації та оптимальні способи відновлення АЛЗ змінювалися з часом та продовжують змінюватися навіть сьогодні. Так, у літературі немає узгодженості стосовно анатомії АЛЗ, навіть саме її існування ставиться під сумнів поодинокими анатомічними дослідженнями, тому її візуалізація має багато питань та протиріч. Досі немає «золотого стандарту» для візуалізації АЛЗ, а відповідно і для діагностики її ушкоджень. За його місце «змагаються» магнітно-резонансна томографія та, враховуючи поверхневе екстраартикулярне розташування, ультрасонографія. Втім, якість візуалізації досі залишає бажати кращого.