Моніторингова діяльність з інклюзивності у спорті Європейського Cоюзу та України

Abstract

Спорт є важливою частиною європейської ідентичності та ключовим аспектом економіки держав-членів Європи. Політика ЄС сприяє підвищенню ролі спорту для людей, суспільства та економіки, адже у цьому секторі працюють мільйони європейських громадян і додається мільярдний дохід. Політики, фахівці сфери освіти, регіональні та національні експерти беруть безпосередню та регулярну участь у забезпеченні того, щоб спорт продовжував вирішувати сучасні виклики. Реалізація політики ЄС у сфері спорту, як і багатьох інших, ґрунтується на моніторинговій діяльності (зборі статистичних даних). Питанням, яким чином відбуваються такі процеси в Європейському Союзі та Україні, буде присвячене наше дослідження. Мета. Характеристика моніторингової діяльності щодо інклюзивності у спорті для збільшення видимості визначених груп, які наражаються на бар’єри інклюзії, на підставі вивчення досвіду Європейського Союзу та України. Методи. Аналіз науково-методичної літератури та матеріалів мережі Інтернет, документальних джерел; синтез та узагальнення. Результати. Проаналізовано міжнародні документи і законодавство про забезпечення інклюзивності в спорті. Досліджено моніторингову діяльність щодо інклюзивності у спорті в країнах-членах Європейського Союзу, а також Центральної та Східної Європи, Кавказу, Середньої Азії. Оцінка реалізації політики спорту в Європейському Союзі дозволила встановити, що ініціативи щодо спорту реалізуються за принципом поділу компетенції між ЄС та державами-членами ЄС. Підтримка спорту на регіональному та місцевому рівнях в ЄС відбувається через програму Еразмус + Нова стратегія інклюзії та різноманітності Erasmus+ і Європейського корпусу солідарності сприятиме подальшій інклюзії та різноманітності, в тому числі через спорт. Моніторингова діяльність щодо інклюзивності у спорті залежить від традицій у країнах-членах ЄС. На підставі проведених досліджень процесу збору даних на рівні країн ЄС вдалося виявити успішні практики Швеції, Великої Британії, Чорногорії, Туреччини. Варто зазначити, що в Україні відсутня система моніторингу реалізації освітньої політики щодо інклюзії, що потребує подальшого вирішення.