Наукові підходи до технології підготовки спортивного резерву у футболі: проблеми і перспективи

Abstract

У статті описується сучасна парадигма впливу технологій навчання та тренування на рівень підготовленості та спортивної майстерності юних талантів. Вивчення друкованих та електронних джерел інформації, педагогічні спостереження за практикою дитячого футболу показали низку принципових та системних відмінностей між традиційними та прогресивними підходами до технології підготовки спортивного резерву у футболі. Визначено, що традиційна практика застосування засобів тренувального впливу порушує закономірності формування адаптаційних можливостей дитячого організму у напрямку формування рухових умінь і навичок, психофізиологічних і кондиційних рухових якостей відповідно до вимог змагальної діяльності, що не сприяє підвищенню рівня підготовленості та спортивної майстерності перспективної молоді. Розуміння цього зумовило науковий пошук підходів до реалізації основних положень теорії спортивної підготовки у практиці раціональної побудови багаторічної підготовки футболістів. Обґрунтували психофізіологічні механізми формування спортивної майстерності, вимоги виду спорту до вибору засобів та методів педагогічного впливу та технології їх застосування. Встановлено, що чим більше структурно-функціональна модель адаптації футболіста відповідає змагальній діяльності, тим вище результати він може демонструвати. Саме під зазначеним кутом зору. слід підходити до розгляду перспективності та виправданості традиційних у минулому спроб оптимізації процесу підготовки молоді у футболі.