Медико-биологические основы спортивной подготовки женщин в спорте высших достижений
Loading...
Date
Authors
Шахлина Лариса
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Теорія і методика фізичного виховання і спорту
Abstract
Наведено коротку історичну довідку розвитку вивчення і наукового обґрунтування спортивної підготовки жінок у Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Мета. Розглянути основні наукові протиріччя в обґрунтуванні специфіки спортивної підготовки жінок у сучасному спорті вищих досягнень. Методи. Аналіз і узагальнення сучасної науково-методичної літератури, результати багаторічних власних досліджень і дисертаційних робіт молодих українських учених. Результати. Великий інтерес до даної проблеми пов’язаний зі значним успіхом жінок на міжнародній спортивній арені й Іграх Олімпіад зокрема. Однак існують протиріччя серед фахівців галузі теорії й методики спортивної підготовки жінок
і представниками спортивної медицини. Деякі учені схильні вважати, що не існує біологічних особливостей жіночого організму, які впливають на функціональні можливості та спортив-ний результат спортсменок. Тому і планування тренувального навантаження для них подібне до підготовки чоловіків. Наведені результати досліджень зарубіжних фахівців, які вивчали роботоздатність спортсменок тільки у дві фази циклу – менструальну й постовуляторну (за функціональними можливостями жіночого організму подібні і є оптимальними для організму жінок), свідчать про від сутність розходжень роботоздатності протягом менструального циклу й, отже немає необхідності в адаптації до фаз менструального циклу для поліпшення спортивних результатів. На нашу думку, методичний підхід у вивченні роботоздатності спортсменок у роботах цих авторів [40, 41, 43] і їхні практичні рекомендації з підготовки жінок у сучасному спорті науково не обґрунтовані.
Description
Шахлина Л. Медико-биологические основы спортивной подготовки женщин в современном спорте высших достижений /Лариса Шахлина // Теорія і методика фізичного виховання і спорту – 2020. – № 2. – С 95-104.

