Застосування фізичної терапії на ранніх етапах лікування критично хворих

Abstract

Мета. Це дослідження мало на меті провести статистичний аналіз ефективності фізичної терапії у зниженні частоти виникнення супутніх ускладнень і сприянні відновленню стану критично хворих пацієнтів, що перебувають на лікуванні у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії з необхідністю безперервного моніторингу об’єктивних показників життєдіяльності. Матеріали. У дослідженні було застосовано фізичну терапію як частину лікувального процесу для пацієнтів у критичному стані з метою мінімізації ризику розвитку супутніх ускладнень. Засновуючись на методах педагогічного спостереження та оцінки амплітуди рухів і стану шкірних покривів, було проаналізовано розвиток та прогресування супутніх ускладнень у таких пацієнтів. Використовуючи ці дані, був здійснений статистичний аналіз за допомогою критерію МакНемара. Результати. За результатами дослідження встановлено значний позитивний вплив фізичної терапії на зниження ризику виникнення та розвитку супутніх ускладнень серед пацієнтів відділень анестезіології та інтенсивної терапії. Порівняльний аналіз між основною та контрольною групами пацієнтів демонструє статистично значуще зниження числа супутніх ускладнень у групі, де застосовувалась фізична терапія, тоді як у контрольній групі значні зміни в регресії набряків, контрактур, ран, деформацій та пролежнів не спостерігались. Висновки. Висновки дослідження підкреслюють критичну роль фізичної терапії у комплексному підході до лікування пацієнтів у критичному стані, що перебувають у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії. Результати вказують на значне зниження виникнення супутніх ускладнень у групі пацієнтів, де була інтегрована фізична терапія, що свідчить про її ефективність у попередженні та лікуванні супутніх ускладнень на ранніх етапах лікування критично хворих пацієнтів в умовах інтенсивної терапії.