Вплив гіпоксичного тренування на експресію генів, залучених у метаболізм скелетних м'язів

Abstract

До молекулярно-генетичних механізмів адаптації до фізичних навантажень та гіпоксичних стимулів залучені гени HIF1A, VEGF, CS, PGC1A, NRF1, TFAM, FNDC5, UCP2, CYTc, CYTb, mtND1, mtND6. Синергізм активації метаболічних шляхів пов’язаний із модуляціями стимулів: тривалістю, інтенсивністю дії фізичних навантажень та ступенем гіпоксії. 4 тижневі тренування низької та супрамаксимальної інтенсивності в умовах нормоксії та гіпоксії не призводять до вірогідного підвищення аеробної працездатності. Тренування низької інтенсивності в умовах гіпоксії призводять до активації генів, залучених у мітохондріальний біогенез. Застосування гіпоксії викликає підвищення експресії генів, залучених у мітохондріальний біогенез у мишей контрольної групи. 4 тижні вправ низької та високої інтенсивності в умовах гіпоксії викликають гетерогенний ефект. Незважаючи на попередні повідомлення про те, що гіпоксія викликає сильний фізіологічний стимул і підвищує фізичну працездатність, через неоднорідність реакції LIT і SIT при гіпоксії, що спостерігалася в цьому дослідженні, ми показали, що інтенсивність фізичних вправ сама по собі є першорядною та викликає різні адаптації до гіпоксичних вправ.