Значення деліберації для легітимації соціальних інститутів

Abstract

Поняття деліберації в українському філософському дискурсі є водночас недооціненим і переоціненим. Недооціненим — як самодостатня категорія, яка не редукується до іншої концепції, навіть якщо це концепція консенсусу чи концепція демократії. Деліберація постає передусім як ретельне зважування і відбір арґументів під час винесення важливого рішення. Колеґіальність тут може бути наявною, а може й бути відсутньою — так само, як і відкритість. Тому поняття деліберації дещо переоцінюють як таке, що обов’язково поліпшує якість демократичних процедур, а отже нібито і сама деліберація є за своєю природою чимось демократичним. Американський політичний філософ Джошуа Коен звернув увагу на те, що деліберація може бути щонайменше трьох типів: деліберація особистості, деліберація журі і деліберація олігархів. У статті здійснено аналіз цих трьох типів деліберації і виявлено, що до демократичного типу урядування найближчою є деліберація особистості, точніше — спільна деліберація відповідальних громадян.