dc.description.abstract |
Інсульт в Україні, як і в інших частинах світу, залишається однією з найпоширеніших причин інвалідності та передчасної смерті. Пошкодження головного мозку внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу є причиною різних розладів, у тому числі моторних, сенсорних, когнітивних та емоційних. Всі ці розлади і патологічні синдроми є обтяжуючими і гальмуючими факторами в процесі відновлення втрачених функцій.
Мета. Вивчити питання застосування фізичної терапії, як терапевтичного методу, спрямованого на регрес PUSH-синдрому у пацієнтів після інсульту у гострому періоді. Методи. Аналіз наукової літератури та досвіду зарубіжних колег.
Результати. Існує невелика кількість даних про здатність пацієнтів з PUSH-синдромом відновити активність повсякденного життя. Примусовий контроль вертикального положення під час локомоції, тренування активного бічного сидіння, як і терапія Lokomat визнані ефективними методами зменшення РВ пацієнтів
з інсультом та мають значний вплив на показники балансу. Комп’ютерна інтерактивна навчальна програма з візуальним зворотнім зв’язком ефективніше сприяла одужанню від PUSH-синдрома, порівняно з тренінгами з дзеркальним зоровим зворотнім зв’язком. І хоча беззаперечно визнаною є ефективність фізичної
терапії у пацієнтів після інсульту, серед досліджень ми не знайшли таких, що вивчають особливості застосування балансотерапії та її впливу саме на зменшення проявів PB. Висновки. Було ретроспективно проаналізовано підходи до відхилень у сприйнятті вертикальності у осіб із Pusher Behavior (РВ) та вплив цих порушень на якість та тривалість реабілітації. Наявність у пацієнта PUSH-синдрома не повинна бути перешкодою для тренування стояння, балансу та ходи, хоча, вочевидь, буде мати свої особливості. Більше того, за рахунок збільшення потоку сенсомоторних аферентних сигналів під час тренувань, регресування PB може прискоритись. |
uk_UA |