Динаміка якості життя у пацієнтів ортопедичного профілю впродовж амбулаторної програми фізичної терапії

Abstract

Показники якості життя нині є ключовими у оцінці ефективності фізичної терапії, оскільки вони є відображенням фізичного, психологічного та соціального функціонування людини. Мета: визначити особливості динаміки якості життя у амбулаторних пацієнтів з порушеннями ортопедичного профілю впродовж курсу фізичної терапії залежно від типу ставлення до хвороби. Методи дослідження: оцінка якості життя проводилася з використанням міжнародного стандартизованого опитувальника Health Status Survey. Групування пацієнтів відбувалося з використанням Міжнародної класифікації функціонування та методики визначення типів ставлення до хвороби. Отримані результати були опрацьовані методами математичної статистики. У досліджені взяли участь 113 пацієнтів, котрі проходили курс фізичної терапії у медичному центрі «ФЕСКО» впродовж 2013-2015 років. Результати. Проведений аналіз виявив ряд особливостей динаміки показників якості життя залежно від локалізації пошкодження опорно-рухового апарату та типу відношення до хвороби. Зокрема, серед пацієнтів з порушенням у нижній частині тіла група з нераціональним ставленням до хвороби мала гіршу динаміку у шкалах «фізичне функціонування», «роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності», «біль», «життєздатність», «психічне здоров'я» та «фізичний статус». Оскільки динаміка у групах з нераціональним ставленням до хвороби була статистично гіршою у значній кількості показників, зрівняння заключних показників з групами пацієнтів з раціональним відношенням до хвороби не спостерігалося. Висновок. Підтверджено наявність статистично значимих відмінностей у динаміці якості життя серед пацієнтів з ортопедичного профілю впродовж фізичної терапії на амбулаторному етапі залежно типу ставлення до хвороби. Отримані результати слід враховувати для покращення системи фізичної терапії та збільшення її ефективності. Це необхідно у першу чергу для пацієнтів з нераціональними типами ставлення до хвороби, оскільки значна кількість досліджуваних показників була гіршою у цих пацієнтів, а також мала менш виражену динаміку порівняно з пацієнтами з раціональними психотипами. Це вимагає визначення особливостей ведення таких пацієнтів та поліпшення управління у системі фізичної терапії