dc.description.abstract |
Збереження здоров’я та повноцінного життя громадян є однією з найважливіших
цілей сталого розвитку світової спільноти. Встановлено, що більшість (56–57 %) українців є фізично неактивними. Суттєво покращити їхнє здоров’я можна за рахунок залучення їх до регулярної рухової активності. Мета. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми, узагальнити вітчизняний і світовий досвід організації оздоровчо-рекреаційної рухової активності та розробити її теоретичні засади. Методи. Використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження, серед яких: аналіз і систематизація філософської, психолого-педагогічної та
науково-методичної літератури й інформаційних ресурсів мережі Інтернет для з’ясування понятійного апарату дослідження; аналіз нормативних і програмно-методичних документів у сфері фізичної культури і спорту; компаративний метод з метою зіставлення та аналізу зарубіжного й вітчизняного досвіду з досліджуваної проблеми; абстрагування, логікотеоретичний аналіз, історичний аналіз, системний підхід, прогнозування. Результати. Визначено та обґрунтовано теоретичні засади оздоровчо-рекреаційної рухової активності, виявлено характерні ознаки понятійно-категоріального апарату оздоровчо-рекреаційної рухової активності як системно-цілісної лексичної системи, особливості його формування та розвитку, обґрунтовано необхідність та визначено шляхи його вдосконалення, сформульовано дефініції «оздоровчо-рекреаційна рухова активність», «система оздоровчо-рекреаційної
рухової активності», «оздоровчий фітнес», «спорт для всіх», «фізична рекреація» та «рекреаційна діяльність». Переосмислення суті оздоровчо-рекреаційної рухової активності дозволило конкретизувати концептуальні парадигми проблеми, намітити конкретні шляхи її практичного впровадження. Отримані дані розкривають можливості та перспективи підвищення рівня залучення населення до оздоровчо-рекреаційної рухової активності в Україні. |
uk_UA |