Імуногістологічна оцінка експресії с-MYC у тканині раку шлунка: зв'язок із показниками мікрооточення, дисемінованими пухлинними клітинами та виживаністю

Abstract

Мета: визначити наявність можливої асоціації між експресією c-myc у тканині раку шлунка, внутрішньопухлинною гіпоксією, клініко-патологічними характеристиками процесу та виживаністю хворих. Методи: імуногістохімічні, біохімічні, ЯМР-спектроскопія, статистичні. Результати: встановлено, що кількість пухлин із c-myc-позитивним ядром у клітинах становила 65,0%, із c-myc-позитивною цитоплазмою — 85,0%. Середня кількість клітин із c-myc-позитивним ядром — 23,9 ± 1,7% та з c-myc-позитивною цитоплазмою — 32,7 ± 2,5%. Серед пухлин, клітини яких позитивні до c-myc за забарвленням як ядер, так і цитоплазми, превалюють аденокарциноми та пухлини із ступенем диференціації G3. Більше c-myc-позитивних клітин за забарвленням цитоплазми виявлено у хворих із III стадією пухлинного процесу та з категорією Т3. У пухлинах, що характеризуються високим рівнем гіпоксії, зменшується кількість c-myc-позитивних клітин за цитоплазматичним забарвленням (p < 0,02). Встановлено зворотну кореляцію між експресією c-myc та наявністю дисемінованих пухлинних клітин у кістковому мозку (p < 0,05). Відзначено пряму кореляцію між кількістю клітин, позитивних до забарвлення на c-myc у цитоплазмі, та активністю ММП-9 у пухлині (p < 0,01). Встановлено, що виживаність хворих, пухлини яких були позитивними за ядерним забарвленням на c-myc та характеризувалися задовільною оксигенацією, була статистично достовірно гіршою, ніж така у хворих із негативними на c-myc пухлинами. Висновки: експресію c-myc виявляють у клітинах раку шлунка як в ядрі, так і в цитоплазмі. За умов сильної гіпоксії спостерігається пригнічення цитоплазматичної експресії c-myc; ядерна гіперекспресія c-myc за умов задовільної оксигенації асоціюється з гіршою виживаністю хворих. Отримані результати та дані доступної літератури вказують на необхідність більш детальних досліджень щодо визначення ролі c-myс у пухлинному рості через різноплановість його функціональної активності у клітині за умов оксигенації та гіпоксії.