Желатинази тромбоцитів, їх роль у метастазуванні та прогнозі перебігу раку шлунка

Abstract

Відомо, що білковий профіль циркулюючих тромбоцитів певною мірою відображає перебіг пухлинного процесу, тому видається доцільним пошук можливостей використання характеристик тромбоцитів і продукованих ними матриксних металопротеїназ (ММП) як маркерів пухлинного росту та для прогнозування терапевтичної відповіді пухлини чи прогресування захворювання. Мета: визначити зв’язки між кількістю тромбоцитів, активністю продукованих ними желатиназ (ММП-2 і -9) та клініко-патологічними характеристиками пухлинного процесу, дисемінацією пухлинних клітин у кістковий мозок (КМ) і виживаністю хворих на рак шлунка (РШ). Об’єкт і методи: досліджено зразки тромбоцитів крові 89 хворих на первинний РШ (стадії I — 13%, II — 34%, III — 35%, IV — 18%). Використано зимографію в поліакриламідному гелі, імуногістохімічний, статистичні методи. Результати: на пізніх стадіях РШ кількість тромбоцитів у крові зростає порівняно з початковими стадіями захворювання на 74%, сумарна активність обох желатиназ тромбоцитів на пізніх стадіях РШ, навпаки, знижується порівняно з початковими показниками на 40,5%. Активність ММП-9 тромбоцитів зворотно корелює з категорією М. Для всіх досліджених пацієнтів, а також для хворих категорії М0 активність ММП-9 за відсутності дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) у КМ була майже в 2,0 та 1,7 раза відповідно нижча від активності за наявності ДПК. За наявності ДПК у КМ у крові пацієнтів категорії М0 реєструють у 1,6 раза більше тромбоцитів, ніж за відсутності ДПК. Пацієнти, кількість тромбоцитів у крові яких була меншою за 2,0•105/мм3, живуть достовірно довше та мають відносно нижчий ризик смерті від прогресування захворювання. При високій активності ММП-9 тривалість життя як всіх обстежених хворих загалом, так і пацієнтів категорії М0 зокрема, достовірно менша, а відносний ризик вищий, ніж при низькій активності цієї желатинази. Висновки: кількість тромбоцитів у крові та активність їх ММП-9 є чинниками, що пов’язані зі стадією РШ, метастазуванням та осіданням ДПК у КМ, та можуть бути використані в контролі перебігу захворювання у пацієнтів із РШ з метою корекції протипухлинної терапії.