Фізична терапія після хірургічного лікування пошкоджень сухожилка надостьового м’яза. Огляд доказових літературних джерел

Abstract

Резюме. Пошкодження ротаторної манжети плеча є однією з найчастіших причин больового синдрому і порушення функції плечового суглоба, займаючи від 5 до 39 % серед його захворювань і травм. При розриві ротаторної манжети найчастіше уражається сухожилля надостьового м’яза (m. supraspinatus), що проявляється у 55–72 % випадків. Оскільки, за статистикою, кількість операцій із відновлення ротаторної манжети щороку збільшується, а хірургічні методи прогресують, існує постійна невизначеність щодо оптимального підходу до післяопераційної реабілітації, ключового компонента процесу відновлення. Мета. Дослідити доказові літературні джерела з фізичної терапії після хірургічного лікування пошкоджень сухожилка надостьового м’яза. Методи. Аналіз та узагальнення інформації із публікацій, відібраних на основі пошуку в базах даних PEDro, PubMed. Результати. Виявлено значний інтерес до проблеми відновлення ротаторної манжети плеча з боку провідних фахівців у сфері травматології та ортопедії. Відібрано та проаналізовано 30 доказових публікацій за обраними ключовими словами, в яких йшла мова про методи фізичної терапії після хірургічного лікування сухожилка надостьового м’яза ротаторної манжети. Лише в 15 із них було наведено детальні протоколи застосування терапевтичних вправ у післяопераційному періоді. Проте, у відібраних публікаціях була відсутня інформація про застосування Міжнародної класифікації функціонування (МКФ) під час побудови програми фізичної терапії після хірургічного лікування цієї патології. Отримані дані спонукають до подальшої розробки і вдосконалення вже існуючих протоколів реабілітаційного лікування після відновлення сухожилка надостьового м’яза, завдяки інтеграції концепції доказової реабілітації на засадах МКФ.