Фізична терапія у осіб середнього віку з радикулопатіями поперекового відділу хребта

Abstract

1. Враховуючи морфофункціональні особливості будови та діяльності хребетного стовпа і навколишніх тканин, попереково-крижовий сегмент хребта вважається найбільш уразливим до виникнення патологічних змін, зокрема дегенеративно-дистрофічного характеру, таких як остеохондроз. Дегенерація хребта у цій ділянці має багатофакторне походження, проте її розвиток відбувається за загальним патогенетичним сценарієм, що супроводжується поступовим руйнуванням хрящової тканини, з подальшим залученням до патологічного процесу кісткових елементів, суглобів, зв’язок, м’язів та інших анатомічних структур. У клінічному перебігу остеохондрозу виокремлюють три послідовні стадії та три рівні тяжкості ураження, що обумовлює необхідність диференційованого підходу до реабілітаційних заходів для цього контингенту пацієнтів. 2. Виходячи з опрацювання актуальних наукових і методичних джерел літератури був розроблений алгоритм застосування фізичної терапії для осіб середнього віку з радикулопатіями поперекового відділу хребта. Алгоритм побудований із урахуванням принципів біопсихосоціальної моделі здоров'я та концепції Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ). 3. Результати дослідження свідчать, що використання розробленого алгоритму фізичної терапії є більш ефективним порівняно зі стандартною програмою ЛФК. Зокрема, при оцінці функціонального стану за опитувальником Роланда-Морріса (RDQ) у пацієнтів основної групи зафіксовано статистично достовірне зниження показника (р<0,05) порівняно з контрольною групою. При оцінці ступеня життєдіяльності за анкетою Oswestry Disability Index (ODI) також виявлено позитивніші зміни у пацієнтів основної групи (р<0,05). Оцінка стану за індексом відновлення показала, що 70 % пацієнтів основної групи досягли відмінних результатів лікування, тоді як у контрольній групі цей показник склав лише 50%. 4. Таким чином, запропонований алгоритм фізичної терапії для осіб середнього віку з радикулопатіями поперекового відділу хребта має низку важливих переваг: він сприяє скороченню термінів відновлення функціональних можливостей, забезпечує швидке повернення пацієнтів до повноцінного активного життя, а також знижує потребу у додаткових методах лікування, що робить процес реабілітації більш економічно ефективним.