Фізична терапія незначно та помірно передчасно народжених дітей у відділенні постінтенсивного виходжування недоношених

Abstract

1. Проведений аналіз наукових джерел, що стосуються доказових обґрунтованих досліджень в області фізичної терапії у передчасно народжених дітей підтверджує, що питання реабілітації недоношених немовлят на даний момент є надзвичайно актуальним, оскільки щорічно близько 13,4 мільйона дітей народжуються у передчасних пологах, які в подальшому можуть мати негативний вплив на психомоторний розвиток дитини та формування усіх систем організму, зокрема нервової, дихальної, ендокринної та опорнорухового апарату. Проведені наукові дослідження підтверджують, що фізична терапія в ранньому періоді значно зменшує ризик розвитку таких порушень, як затримка моторного розвитку, респіраторні та кардіоваскулярні захворювання та ін., сприяє гармонійному розвитку центральної нервової системи та покращує соціальні навички передчасно народжених дітей. Сучасні методи фізичної терапії базуються на інтеграції різноманітних підходів, таких як позиціонування, метод кенгуру, тактильна стимуляція, хендлінг, масаж, кінезіотейпування, музикотерапія та ін. Проте, незважаючи на успіхи, досягнуті у застосуванні фізичної терапії для недоношених дітей, деякі методи, наприклад музикотерапія та кінезіотейпування потребують подальшого вивчення, а також нові дослідження необхідні задля визначення оптимальних методів реабілітації, їхніх довгострокових ефектів та специфічних показань для різних вікових груп, підбору втручання в залежності від ступеня недоношеності дитини, вирішення питань доступності сучасних методів та висококваліфікованих фахівців з реабілітації у країнах з перехідною економікою. 2. У процесі розробки комплексної програми фізичної терапії для передчасно народжених дітей, які перебували у відділенні постінтенсивного виходжування, було визначено кілька важливих аспектів, які стали основою для її створення. Перш за все, основним принципом у роботі з такими дітьми є індивідуальний підхід, що враховує не лише фізичний стан дитини, але й наявність супутніх синдромів, а також психоемоційний стан батьків або опікунів. Після первинного огляду дітей, був зроблений висновок, що важливою складовою реабілітаційного процесу є підтримка та зміцнення зв'язку між дитиною та її батьками, що значно покращує результат фізичної терапії. Світова практика акцентує увагу на формуванні нормальних родинних відносин і створенні сприятливого сенсорного середовища для дитини, що допомагає знижувати стрес і покращує емоційний розвиток. Тому наша програма фізичної терапії була розроблена з урахуванням цих факторів, включаючи методи, які сприяють розвитку цих аспектів у дитини та родини. Програма була розроблена з урахуванням цих факторів і включала інваріативні методи (метод кенгуру, хендлінг, тактильну стимуляцію, кінезіотейпування, музикотерапію та навчання батьків) для всіх дітей і варіативні методи для дітей з м’язовою кривошиєю, зокрема корекцію позиційної терапії. Під час проведення курсу фізичної терапії неодноразово здійснювався моніторинг реакцій нервової системи дітей на застосовувані методи, що включало оцінку настрою, рівня активності, м’язового тонусу, реакції на оточуючих та аналіз сну. Це дало змогу оперативно коригувати терапевтичний процес та адаптувати програму до змін у стані дитини.