Фізична терапія осіб з порушенням постави

Abstract

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що поперековий гіперлордоз є складним порушенням постави, що супроводжується зміщенням центру мас тіла, перенапруженням гіпертрофованих м’язових груп, зменшенням рухливості в поперековому відділі та хронічним больовим синдромом. Фізична терапія при даній патології потребує комплексного підходу, орієнтованого на корекцію м’язового дисбалансу, стабілізацію тулуба, покращення мобільності хребта, а також зниження больових проявів. Ефективність відновлення напряму залежить від правильності підбору засобів ФТ, тривалості впливу та індивідуалізації програми. 2. Вивчення етіології та патогенезу поперекового гіперлордозу показало, що ключовими факторами розвитку даного порушення є: слабкість м’язів черевного преса та м’язів-антагоністів задньої поверхні стегна, укорочення м’язів спини та згиначів кульшового суглоба. Порушення спричиняє зміну конфігурації хребта, що проявляється у підвищенні кута лордозу, больових відчуттях, обмеженні об’єму рухів. З метою діагностики використовувалися надійні методи оцінювання – візуально-аналогова шкала (ВАШ), гоніометрія, мануальне м’язове тестування за Ловеттом, тест Адамса, що дали змогу детально вивчити структурно-функціональний стан пацієнтів до та після проведення фізичної терапії. 3. На основі проведеного дослідження було доведено ефективність 12 тижневої програми фізичної терапії у корекції поперекового гіперлордозу. У пацієнтів основної групи після курсу ФТ спостерігалося достовірне зниження інтенсивності болю, покращення об’єму рухів у попереку, зростання сили м’язів тулуба та зменшення асиметрії тулуба за тестом Адамса. У контрольній групі динаміка була позитивною, але менш вираженою. 4. Запропонована програма фізичної терапії довела свою результативність у покращенні функціонального стану пацієнтів з поперековим гіперлордозом. Вона забезпечує зменшення больового синдрому, нормалізацію м’язового тонусу, покращення симетрії та мобільності хребта. Подальші дослідження дозволять вдосконалити застосовані методики та підвищити ефективність фізичної терапії при порушеннях постави.