Ерготерапія після перенесеного ГПМК за геморагічним типом з правостороннім геміпарезом осіб середнього віку

Abstract

Критичний аналіз науково-практичної літератури був проаналізований, що ранній початок ерготерапевтичного втручання є ключовим фактором у запобіганні вторинним ускладненням після геморагічного порушення мозкового кровообігу (ГПМК). Ініціювання ерготерапії протягом перших двох тижнів після інсульту значно підвищує ймовірність відновлення рухових функцій паретичної кінцівки, тоді як затримка початку реабілітації понад місяць суттєво знижує прогноз відновлення. Ерготерапевтичний процес базується на комплексному оцінюванні, що включає первинну та повторну оцінку функціонального стану пацієнта. Ерготерапевт спільно з пацієнтом визначає індивідуальні потреби, враховуючи особистісні можливості, особливості середовища та труднощі, що виникають у повсякденній діяльності. Оцінювання включає використання стандартизованих інструментів, що відповідають Міжнародній класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ). Особлива увага приділяється аналізу рухового відновлення верхньої кінцівки, а також адаптації середовища для оптимізації функціональної незалежності. Ерготерапевтичні втручання включають маніпуляції з різноманітними предметами, що відрізняються текстурою, формою та розміром, з метою активізації м'язових груп різного ступеня ураження. Вправи розробляються з урахуванням біомеханічних принципів, індивідуальних рухових можливостей та клінічної картини пацієнта, з поступовим збільшенням інтенсивності та обсягу рухів. Для підвищення витривалості застосовуються високоповторювані рухи з низькою інтенсивністю. Результати дослідження підтверджують ефективність розробленого ерготерапевтичного алгоритму для відновлення функцій верхньої кінцівки у пацієнтів з ГПМК. Пацієнти основної групи продемонстрували значне покращення функціональних показників верхньої кінцівки та підвищення незалежності в повсякденній діяльності порівняно з контрольною групою. Результати проведеного дослідження чітко демонструють ефективність інтенсивнішого ерготерапевтичного втручання у відновленні функцій верхньої кінцівки у пацієнтів основної групи. Хоча в обох групах спостерігалася позитивна динаміка, основна група показала значно кращі результати за більшістю досліджуваних показників після 7-тижневого курсу реабілітації. Це підтверджує гіпотезу про те, що запропонований алгоритм застосування ерготерапевтичних втручань є дієвим.