Фізична терапія осіб з обмеженнями кінцівок внаслідок перенесеного інсульту

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена аналізу та розробці фізичної терапії для постінсультних пацієнтів. У роботі на основі наукових даних та експериментальних досліджень представлено алгоритм та програму фізичної терапії для пацієнтів після інсульту в ранній період відновлення. 1.Висока ефективність мультидисциплінарного підходу в реабілітації постінсультних пацієнтів: Дослідження підтвердило, що мультидисциплінарні підходи, які ґрунтуються на моделі Міжнародної класифікації функціонування (МКФ), є оптимальними для відновлення після інсульту в ранній період. Застосування інтенсивних тренувальних методик, таких як терапія з індукованим обмеженням руху (CIMT), дзеркальна терапія, заняття на біговій доріжці, роботизовані методи та віртуальна реальність, забезпечує значне покращення функціональних показників, зокрема зменшення вираженості геміпарезу, спастичності та підвищення моторного контролю. 2.Доведена результативність розробленого алгоритму фізичної терапії: Запропонований алгоритм, який включає етапи обстеження, функціонального тестування, постановки SMART-цілей, планування індивідуальних реабілітаційних інтервенцій та оцінки результатів, продемонстрував високу ефективність. Пацієнти основної групи (ОГ) показали значне зниження геміпарезу (на 5 балів проти 2 балів у контрольній групі), зменшення спастичності, а також покращення у тестах на вертикалізацію, моторний контроль і швидкість ходьби (тест «Вставай та йди»), що підтверджує доцільність його застосування в клінічній практиці. 3.Перспективи індивідуалізації та інтеграції реабілітаційних методик: Дослідження окреслює необхідність розробки більш індивідуалізованих програм фізичної терапії, які враховують специфічні потреби пацієнтів на різних етапах відновлення. Інтеграція фізичної терапії з ерготерапією, нейропсихологічною підтримкою, психотерапією та сучасними технологіями, такими як віртуальна реальність, може значно підвищити ефективність відновлення, особливо для пацієнтів із тяжкими формами геміпарезу чи вираженою спастичністю. 4.Значення соціальної підтримки та психологічного комфорту в реабілітації: Робота підкреслює важливу роль психологічного стану, емоційного комфорту та соціальної підтримки в процесі відновлення постінсультних пацієнтів. Залучення близьких осіб до реабілітації, їх навчання технікам догляду та мотиваційна підтримка сприяють підвищенню дотримання терапевтичного режиму, що позитивно впливає на функціональні результати та адаптацію пацієнтів до нових умов життя.