Результативність участі національних збірних команд як індикатор сталого розвитку спорту

Abstract

Сучасною практикою підведення підсумків змагань став підрахунок командного заліку – своєрідного рейтингу країн відповідно до якості і кількості завойованих ними медалей. Для учасників спортивного руху місце в рейтингу є індикатором ефективності системи спорту і рівня державної підтримки. Протягом 70 років проводяться дослідження, спрямовані на пошук факторів, що забезпечують результативність збірних команд на міжнародних комплексних змаганнях. Усі наукові роботи присвячені Олімпійським іграм, тоді як поза увагою науковців залишаються змагання в неолімпійському або адаптивному напрямах спорту. Мета. Обґрунтування засад конкурентноспроможності збірних команд країн у спорті вищих досягнень. Методи. Аналіз літературних джерел, документальних матеріалів та інформації мережі Інтернет; синтез та узагальнення; порівняння; системний підхід. Результати. Вивчено співвідношення сил на трьох масштабних міжнародних комплексних змаганнях: Іграх Олімпіад (олімпійський спорт), Всесвітніх іграх (неолімпійський спорт), літніх Паралімпійських іграх (паралімпійський спорт). Виділено чотири групи країн-лідерів (безумовні, явні, потенційні, тимчасові), збірні команди яких протягом останніх 25 років потрапляють до ТОП-10 за кількістю золотих медалей. Визначено критерії, що є об’єктивними для прогнозування результативності участі національних збірних команд в Олімпійських іграх. Підтверджено відсутність подібних досліджень, присвячених Всесвітнім і Паралімпійським іграм. Показник стабільності лідерів найвищий на Іграх Олімпіад (90 %); на Всесвітніх і Паралімпійських іграх коливається в межах 60–70 %. В основі результативності виступів на змаганнях лежать наступні показники: ВВП країни; кількість населення; регіон, до якого належить країна; витрати держави на спорт; кількість завойованих медалей на попередніх іграх; проведення країною змагань (попередніх і наступних); чисельність збірної команди.