Високоінтенсивне тренування як засіб фізичної терапії при гострому порушенні мозкового кровообігу

Abstract

Актуальність. В Україні річна кількість первинних гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК) становить більше ніж 111 тисяч, а показники частоти захворювання в 1,5–2 рази перевищують середньосвітові. 60% осіб, що перенесли ГПМК, мають стійкі неврологічні порушення, 23% потребують постійної сторонньої допомоги. Водночас розвиток сучасних технологій дає змогу підвищити якість відновного лікування та реабілітації і значно зменшити тягар фатальних ускладнень. Відновлення здатності ходити є основною метою реабілітації хворих на ГПМК. Високоінтенсивне інтервальне тренування (ВІТ) зараз уважається багатообіцяючою стратегією покращення й відновлення рухових функцій в осіб після перенесеного ГПМК, ніж загальноприйнята фізична терапія. Мета дослідження. Оцінювання впливу ефективності застосування високоінтенсивного тренування в комплексі засобів фізичної терапії на швидкість відновлення ходьби після перенесеного ГПМК в ранньому відновному періоді. Матеріал і методи. Вибір методів дослідження зумовлено завданнями дослідження, методологічним підходом за Міжнародною класифікацією функціонування (МКФ) і матеріальним забезпеченням клінічної бази. Ступінь функціональної залежності пацієнтів оцінювали за допомогою модифікованої шкали Ренкіна. Ефективність застосування 4-тижневих ВІТ оцінювали за допомогою тестів: тесту ходьби на 10 метрів (для визначення максимальної швидкості ходьби) і тесту 6-хвилинної ходьби (для визначення відстані й витривалості). Аналіз показників ходьби на первинному та заключному етапах дослідження проводили за допомогою TYROSTATION PABLO. Для оцінювання клінічної ефективності використовували метод математичної статистики. Результати дослідження. Результати дослідження свідчать, що використання ВІТ у програмі фізичної терапії суттєво покращує продуктивність ходьби порівняно із загальноприйнятою в клінічній практиці фізичною терапією. Використання ВІТ (високоінтенсивна ходьба на біговій доріжці) значно підвищило швидкість ходьби, каденцію та довжину кроку за рахунок виконання основних моментів у фазах Terminal Stance, Terminal Swing. Ця методика є абсолютно новою для нашої країни й потребує подальших уточнень, доповнень і досліджень. Тим не менше отримані результати на фоні застосування високоінтенсивного тренування як засобу фізичної терапії в ранньому відновному періоді дають підставу стверджувати, що це один із перспективних напрямів відновлення порушених рухових функцій, підвищення стабільності, швидкості ходьби та здатності до пересування, що покращує життя пацієнтів, які перенесли ГПМК. Висновок. Дослідження виявило, що ВІТ у ранньому відновному періоді може бути ефективним у корекції рухової функції нижніх кінцівок, що дає підставу рекомендувати застосування ВІТ у системі реабілітації хворих, які перенесли ГПМК.