Напрями реформування державного регулювання туризму в Україні

Abstract

Проаналізовано проблеми постійного реформування державного органу з туризму в Україні. Визначено, що до найбільш суттєвих протиріч, що спричиняють транзитивність розвитку вітчизняного туризму, на думку авторів, доцільно віднести змінність центрального органу виконавчої влади, що опікується питаннями регулювання сфери туризму. До цього часу відбувається пошук оптимальної моделі державного регулювання туризму: перманентні зміни щодо його підпорядкування, напрямів роботи, функцій, місця та ролі в структурі державного механізму. Причому й надалі йде полеміка щодо даної проблематики. Наведено зарубіжні практики (у розрізі країн) щодо наявності інституційних структур управління туризмом. Так, у багатьох країнах світу створення та функціонування окремого органу державної влади з питань туризму підкреслює значні можливості для подальшої раціоналізації систем управління з метою досягнення максимальної узгодженості та ефективності політики в сфері туризму в межах та між рівнями влади.