Алгоритм фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба у III–IV фази відновного процесу

Abstract

Резюме. Дані численних систематичних оглядів та рандомізованих клінічних досліджень підтверджують ефективність фізичної терапії для пацієнта/клієнта після тотального ендопротезування кульшового суглоба, яка відіграє важливу роль для більш якісного відновлення і повернення до високого рівня якості життя як інтегрального критерію ефективності проведених заходів. Мета. Розробити алгоритм фізичної терапії для осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба у III та IV фазах відновного процесу, спрямованого на відновлення якості життя та підвищення ефективності лікувально-відновного процесу. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, Інтернет-джерел, протоколів, рекомендацій зарубіжних і вітчизняних клінік. Результати. Сучасні підходи до відновної терапії таких осіб передбачають застосування алгоритмізованого фізіотерапевтичного втручання, заснованого на базі доказової медицини та МКФ. Розробку алгоритму фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба проводили для пацієнтів амбулаторного етапу відновлення у III та IV фазах відновного процесу, що базувалася на основних сучасних підходах: проблемно-орієнтований підхід, мультидисциплінарна допомога, а також комплексність. Спеціально розроблений алгоритм включає такі кроки: первинне оцінювання функціонального статусу пацієнта/клієнта та визначення його проблем – планування втручання (постановка цілей, підбір засобів та методів фізичної терапії), реалізація втручання (обсяг та доцільність застосування кожного компонента фізичної терапії, яка визначається, виходячи з проблем і потреб пацієнта), оцінювання ефективності терапевтичного втручання (проводиться відповідно до обраних критеріїв ефективності на етапі планування втручання). Удосконалення імплантатів та хірургічної техніки виконання, зміна типового профілю пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба вимагають адаптації методів та заходів фізичної терапії для максимізації функціональних результатів у повсякденному житті, що сприяють спрямуванню подальших зусиль на впровадження у практику сучасного алгоритму корекційно-відновного лікування.