Сучасний погляд на корекцію постуральної нестійкості в осіб з хворобою паркінсона: огляд зарубіжного досвіду

Abstract

У структурі неврологічної патології найбільш актуальними та соціально значущими залишаються залежно від віку нейродегенеративні захворювання, до переліку яких належить хвороба Паркінсона. Одними з найбільш значущих проявів паркінсонізму є порушення постуральної стійкості, від яких часто вирішальною мірою залежать тяжкість стану хворого і якість його життя. Мета. Огляд зарубіжного досвіду для подальшого визначення специфіки порушень постуральної стійкості та можливостей її корекції у осіб з хворобою Паркінсона. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науковометодичної літератури з питань патофізіологічних механізмів порушень постуральної стійкості у осіб з хворобою Паркінсона та особливостей застосування засобів фізичної терапії. Результати. Представлені дані свідчать, що патофізіологія порушень постурального контролю багатогранна та фізіотерапевтичні підходи корекції постуральної нестійкості у пацієнтів з ХП не однозначні. Терапевтичні вправи різної направленості збільшують силу м’язів та покращують постуральний контроль, але не зменшують кількості падінь. Роботизовані тренування призводять до позитивних змін постурального контролю у пацієнтів на ранніх стадіях ХП, але дана реабілітаційна стратегія має короткостроковий ефект. Не підтвердженою залишається і гіпотеза ефективності використання методів MI і АОТ. Більш перспективним є застосування реабілітаційної стратегії Cueing (мультимодальної або комбінованої терапії). Стратегія Cueing включає безліч видів рухової активності (терапевтичних вправ), які одночасно фокусуються на компонентах функціональних можливостей, таких, як м’язовий опір, рухова координація і постуральний баланс. Висновки. На сьогодні існує багато перспективних фізіотерапевтичних стратегій. Синергізм знань патофізіологічних механізмів порушень постурального контролю та експертно-реабілітаційної діагностики сприяють спрямуванню подальших зусиль на розробку та впровадження в практику нових протоколів корекційно-відновного лікування.