Засоби ерготерапії в підвищенні рівня функціонування та незалежності дітей із церебральним паралічем

Abstract

Проблема обмеження соціального функціонування, побутових можливостей і самообслуговування має важливе соціальне значення. Як ерготерапевтичні втручання, дослідники використовують дуже широке коло методів, котрі використовуються окремо й комплексно. Зокрема, у літературі розглянуто питання застосування аудиального зворотного зв’язку, когнітивно-перцептивного та перцептивно-моторного навчання, тренування сенсорно-моторної функції, позиціонування, шинування, техніки Бобат, індукованої обмеженням рухової терапії, бімануальної терапії й цілеспрямованої терапії. Основними критеріями оцінки ефективності ерготерапії є функціональна здатність й участь у суспільному житті. Переважна кількість робіт підтверджує ефективність ерготерапії в покращенні функціонування та якості життя, у проведенні соціальної адаптації. Але систематичні огляди досліджень указують на недостатню доказовість більшості методів та низьку якість досліджень.