Вплив кардіореспіраторного тренування на покращення когнітивних функцій та рівень топографічного орієнтування осіб з черепно-мозковою травмою

Abstract

Розглянуто особливості застосування кардіореспіраторного тренування для покращення когнітивних функцій та рівня топографічного орієнтування пацієнтів з травматичним ураженням мозку на пізньому відновлювальному періоді. Мета. Довести доцільність використання кардіореспіраторного тренування хворих з черепно-мозковою травмою. Методи. Аналіз наукової літератури, шкали для визначення когнітивного стану та рівня топографічного орієнтування, методи математичної статистики. Результати. Дослідження проведено на основі існуючих даних, які свідчать, що використання аеробних вправ покращує пізнання функції, рівень, увагу і когнітивну гнучкість, час реакції вибору при органічних ураженнях центральної нервової системи. Беручи до уваги схожість клінічних проявів між травматичним та органічним ураженням головного мозку, було запропоновано впровадити кардіореспіраторне тренування в процес фізичної реабілітації та дослідити динаміку змін когнітивного стану і рівня візуально-просторової орієнтації у пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму. Дослідження проводили на базі Київської обласної клінічної лікарні № 1. Було обстежено 56 осіб з травматичним ураженням мозку, які знаходились на пізньому відновному періоді. Для оцінювання рівня когнітивних функцій використовували сучасні науково обґрунтовані методи дослідження відповідних функцій у вигляді шкали Rancho Los Amigos, яка відстежує рівень когнітивного відновлення, та шкали Mini-mental State Examination, що досліджує етап орієнтації, сприйняття, уваги, рахування, мовлення, пам’яті, читання. З метою визначення рівня топографічного орієнтування було проведено Walking Corsi Tapping Тest у вигляді візуально-просторового завдання для пацієнтів з травматичним ураженням мозку. Результати проведеного дослідження свідчать про незаперечну доцільність впровадження у відновлювальний процес осіб з травматичним ураженням мозку кардіореспіраторного тренування, яке дозволяє підвищити когнітивний стан та рівень топографічного орієнтування, відповідно покращити виконання індивідуальних щоденних завдань та підвищити рівень суб’єктивного благополуччя пацієнтів.