Особливості психофізичного розвитку недоношених дітей різного ступеня гестації з руховими порушеннями у перші три місяці життя як передумова складання програми фізичної реабілітації

Abstract

У 2012 р. у доповіді Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про глобальні заходи щодо передчасних пологів «Народжені занадто рано» відзначалося, що недоношеність є серйозною проблемою і становить усе більшу загрозу для здоров’я і добробуту майбутнього населення світу. Наслідки недоношеності часто виявляються протягом усього життя людини і можуть мати вигляд церебрального паралічу та інших рухових розладів, порушення інтелектуального розвитку, хронічних захворювань легенів, втрати зору і слуху [1, 3–5, 8]. Мета роботи. Визначити особливості психофізичного розвитку недоношених дітей з руховими порушеннями різного ступеня гестації від народження до 3 міс. життя. Матеріали і методи. Було вивчено досвід вітчизняних і закордонних фахівців з фізичної реабілітації недоношених дітей на етапі від народження до 3 міс. Також було проаналізовано, наскільки змінилися показники антропометричних даних і рухових функцій недоношених дітей протягом цього періоду у різних випадках [1–15]. Методи дослідження. Аналіз спеціальної науковометодичної літератури, джерел у мережі Інтернет, антропометричних показників, методу оцінки психофізичного розвитку (шкала INFANIB). Результати. Концепція побудови етапу фізичної реабілітації для недоношених дітей з порушеннями рухових функцій від народження до 3 міс., що була розроблена з урахуванням гестаційного віку, фізіологічних особливостей і наявності патологічних процесів у новонародженого. Висновки. Застосування програми реабілітації для недоношених дітей з порушеннями рухових функцій на етапі від народження до 3 міс. є високоефективним для недоношених дітей з I та II ступенем недоношеності. Організм дітей з ІІІ та IV ступенем недоношеності характеризується глибокою незрілістю, а тому часто потребує тривалого виходжування у перинатальному центрі, відділенні інтенсивної терапії, що унеможливлює застосування активних засобів фізичної реабілітації. У цей період пріоритетними є заходи, спрямовані на усунення вроджених дисфункцій організму дитини, підтримання і стабілізацію його фізіологічних процесів.