Функціональний стан опорно-рухового апарату жінок з ожирінням як фактор спрямування процесу фізичної реабілітації

Abstract

На сьогодні ожиріння належить до найбільш розповсюджених захворювань як в Україні, так і у світі. Мета роботи – дослідити функціональний стан опорно-рухового апарату у жінок з ожирінням. Матеріали. Контингент обстежуваних – 62 пацієнтки другого зрілого віку (36–55 років). Використано аналіз наукової літератури та медичних карт, проведено гоніометрію суглобів кінцівок, тест на гнучкість. Результати. Аналіз медичних карт виявив значну розповсюдженість у вибірці остеохондрозу (90,32 %), протрузій попереково-крижового відділу (93,54 %), викривлень хребта (96,77 %). Дещо меншу поширеність мали дискова грижа попереково-крижового відділу хребта (72,58 % групи), грудного відділу (29,03 %), протрузії грудного відділу (37,09 %). Артроз зареєстровано у 12,9 % осіб. Виявлено обмеження амплітуди в згинанні ліктьового суглоба, у повному приведенні плеча, діапазоні руху кульшового суглоба у сагітальній площині, у повному приведенні стегна. Лише 10 % пацієнтів мали задовільну функцію кульшового суглоба. Виконати пасивне згинання в кульшовому суглобі на 120° (нормальний показник) змогли шість пацієнтів. Близько половини (48,39 %) групи змогли виконати згинання в кульшовому суглобі на 110°. Результати гоніометрії колінного суглоба не були критичними. Тест «нахил уперед із положення сидячи з витягнутими ногами» у більшості пацієнтів оцінено на оцінку «посередньо» (41,9 %) чи «нижче від середнього» (40,3 %). Високих результатів жоден з обстежених не досяг, але й результатів на низькому рівні не відзначено. Лише троє пацієнтів виконали ротацію в кульшовому суглобі на 45°. Амплітуда ротації в 40° відзначалась у 19,4 % досліджуваних, 35° – близько половини групи (43,5 %), а найнижчий результат – на рівні 30° – отримали 32,3 % пацієнтів. Зроблено висновок про те, що стан опорно-рухової системи пацієнтів зумовлює необхідність проходження комплексної програми фізичної реабілітації. Розробка програми реабілітації хворих на ожиріння жінок другого зрілого віку вимагає врахування не лише ступеня захворювання, а й також стан опорно-рухового апарату і його функціональні можливості.